Політикоімітатори

Posted May 25th, 2012 at 5:16 pm (UTC+0)
Leave a comment

Українська політика «вдало» створює специфічний антураж до Євро 2012. Напередодні Чемпіонату, коли у країні вже сотні іноземних журналістів, які перед початком футболу мають написати про Україну, вітчизняні політики, вирішили влаштувати чергову серію «драми про мову». З усіма відповідними атрибутами – закривавленими депутатами, порваними сорочками, літаючими скляними пляшками над головою у спікера.

Що дасть регіоналам внесення законопроекту Ківалова- Колісніченка саме зараз? Очевидно, що на фоні тотального падіння рейтингу у своїх базових російськомовних регіонах, регіонали хочуть надолужити втрачене, демонструючи наскільки «рішуче» вони захищають їхнє право на російську. Наскільки це буде аргументом для людей, які переважно чекали «покращення власного життя вже сьогодні»? Питання риторичне, адже йдеться не прораціональність, а про мову.

Немає жодного сенсу зараз вдаватися до мільйонного аналізу про те, яку мова насправді дискримінують в Україні. Про все це написано і переписано. Зауважу лише: моя донька на питання як багато дітей розмовляються українською в її третьому класі української школи в Києві не лише на уроках, але й на перервах, відповідає: я, Тереза, та Тетяна Миколаївна. Добре, що хоч із вчителькою дитині пощастило, інакше цілком може з’явитися комплекс неповноцінності від того, що серед 38 дітей лише двоє говорять українською.

Варто повернутися до політиків, які свідомо загострюють ситуацію, вкотре маніпулюючи емоціями мільйонів, аби здобути навіть не російську мову, а лише електоральні бали.

Це такий стиль української політики: не виконувати обіцянки, а гратися в ігри, напередодні виборів натискаючи на найбільш болючі місця українського суспільства.

Це стиль політики – грати на темах, які постійно дестабілізують ситуацію та розривають країну навпіл, замість того, аби пропонувати щось, що країну об’єднує, наприклад, реальну боротьбу з корупцією.

Це стиль політики, коли депутати закриваються від людей кількаметровими сталевими парканами і бояться показатися на очі людям, тисячі з яких стихійно приходять під парламент.

Це той самий радянський стиль, коли після засідання депутати не виходять на вулицю через двері, а тікають від людей підземними переходами, побудованими ще в радянський час з метою конспірації, до інших приміщень ради на сусідські вулиці.

Це той недолугий  політичний стиль, який будь-яку перемогу завідомо робить пірровою, бо вона обертається ще більшими поразками і ще більшою недовірою.

Навряд чи цей стиль взагалі варто називати політикою. Адже політика передбачає раціональні пропозиції та дії щодо побудови систем, правил гри, працюючих балансів та противаг,  домовленостей та консенсусів.

Тут йдеться про протилежне – про розбалансування, радикалізацію та відсутність будь-яких компромісів. Це не політика, це лише її імітація. І самі такі політикоімітатори знову вирішили пограти вже давно крапленою «мовною картою» напередодні виборів та напередодні Євро.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Автор

Вікторія Сюмар

Вікторія Сюмар

Виконавчий директор Інституту масової інформації. Член Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України. Викладач Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка.
Працювала у численних українських та іноземних ЗМІ, таких як радіо «Континент», «Громадське радіо», видання «UАtoday», радіостанція «Voice of America».  Закінчила історичний факультет Національного університету імені Тараса Шевченка.

Архів

Календар

May 2012
M T W T F S S
« Apr   Jun »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031