Чи зміцнив Янукович українську незалежність?

Posted August 23rd, 2012 at 2:43 pm (UTC+0)
Leave a comment

Віктор Янукович стоїть четвертим у черзі українських президентів. Кожен з них запам’ятався по своєму: Леонід Крачук – кроками по здобуттю та утвердженню незалежності; Леонід Кучма – становленням нинішньої моделі економіки, фінансової системи, посиленням олігархату та справою Гонгадзе; Віктор Ющенко – спробами дати країні єдину національну ідентичність та постійними політичними чварами із політичними союзниками.

Віктор Янукович вже показав себе як лідер єдиної політичної команди, що спроможна на жорсткі дії, без сентиментів щодо законності, поваги до прав меншості, до політичних опонентів.

Порядок та стабільність – це гасло на прапорі Партії Регіонів, і воно цілком заслужене. З єдиним зауваженням, що порядок базується не на законі, а на ручному використанні силових структур, а стабільність означає не роботу ринкових та легальних механізмів, а монополізацію.

Янукович точно не став проросійським лідером, як на це багато хто очікував, оскільки його бажання власноруч керувати країною та одноосібно керувати доступом до ресурсів країни виявилося сильнішим, аніж бажання дешевого російського газу. Проте, Янукович цілковито знехтував гуманітарною складовою і дозволив російським радникам формувати політику у цій сфері, яка насправді визначає спосіб мислення людини.

Янукович спробував відповідати на уявні запити його виборців Сході та Півдня у частині забезпечення прав російськомовного населення, але насправді лише посприяв мовній федералізації країни, за якою триватиме федералізація і в інших форматах.

Янукович лишається чи не найтехнологічнішим президентом: він має стабільну політичну силу, яка не знає політичних штормів через внутрішню демократію, зате демонструє залізну дисципліну за порухом руки Михайла Чечетова; він контролює силові структури і суди вже практично не дозволяють собі «корупційних збоїв» у принципових для влади питаннях, таких як справи Тимошенко та Луценка; він використовує найкращих і найцинічніших політтехнологів, які свторюють йому уявних конкурентів на його електоральному полі і примушують опозицію грати за його правилами; він контролює найбільший в країні ресурс, окупувавши найприбутковіші державні посади близькими до сім’ї людьми; він має цілковиту лояльність ЗМІ через домовленості з власниками та контроль над державним регулятором.

Але він так і не став президентом всієї країни. Як і його попередник, він намагається відображати погляди лише однієї частини суспільства, не прагнучи знайти компроміс для всіх.

Проте, якщо цього компромісу не шукає Янукович, це не означає, що його не шукають українці. Цей компроміс у бажанні мати правову державу та захист кожного громадянина, у бажанні платити податки на утримання силових структур, щоби вони працювали в інтересах суспільства, а не однієї родини. Цей компроміс у бажанні мати нормальні умови для ведення бізнесу, а не у вирахуванні сум «відкатів» та ймовірності втрати своєї справи будь-якого дня. Компроміс у можливості говорити різними і багатьма мовами, без втручання держави та політиків у цю сферу, мати якісну сучасну освіту та медицину. Таких компромісів багато.

Віктор Янукович дуже добре кристалізує ті теми, які сьогодні об’єднують українців значно більше, аніж політичні гасла та лідери.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Автор

Вікторія Сюмар

Вікторія Сюмар

Виконавчий директор Інституту масової інформації. Член Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України. Викладач Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка.
Працювала у численних українських та іноземних ЗМІ, таких як радіо «Континент», «Громадське радіо», видання «UАtoday», радіостанція «Voice of America».  Закінчила історичний факультет Національного університету імені Тараса Шевченка.

Архів

Календар

August 2012
M T W T F S S
« Jul   Nov »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031