Демократія в Україні та Грузії – новий головний біль Кремля

Posted November 12th, 2012 at 7:05 pm (UTC+0)
1 comment

Через болі в спині Володимир Путін скасував закордонні поїздки і свою марафонську «пряму лінію» з народом, яка традиційно проводилася в листопаді.

Але, можливо, крім цього у нього з’явилася і «головний біль» -зовнішньополітичного характеру. Причина цієї «політичної мігрені» – в багатопартійній демократії, яка, як виявилася, досі процвітає в двох сусідніх з Росією країнах – Грузії і Україні.

Демократія заснована на рішеннях, які приймають виборці. Будь-який американець, який скаже вам, що знає, хто переможе на президентських виборах листопада, або бреше або сліпо слідує партійній пропаганді.

Першого жовтня іноземні журналісти приїхали до Тбілісі для освітлення парламентських виборів в Грузії. Було прийнято вважати, і це підтверджували опитування, що на виборах переможе партія президента Михайла Саакашвілі, що стояв на чолі Грузії останні вісім років. Після цього, як очікувалося, грузини покричать про фальсифікації на виборах, потім гамір вщухне і Саакашвілі вийде з цього галасу прем’єр-міністром, наділеним надповноваженнями.

Цього не сталося. Грузинські виборці вирішили діяти по-іншому.

Абсолютно несподівано вони перейшли на бік опозиційної партії Бідзіна Іванішвілі. Іванішвілі переміг. Саакашвілі визнав свою поразку, а Іванішвілі став новим прем’єр-міністром Грузії.

Аналогічний сценарій розігрався в Україні.

Тут пройшли парламентські вибори, які припали на середину терміну повноважень президента Віктора Януковича. Напередодні виборів аналітики передбачали, що події будуть розвиватися за гіршим сценарієм, стверджуючи, що уряд докладе всіх зусиль, щоб схилити результати голосування на свою користь.

І ці зусилля носили демонстративний характер. За даними мережі громадянських активістів «ОПОРА», 41 опозиційний кандидат піддався фізичному нападу або переслідуванню з боку державних органів. Найвідоміший опозиційний лідер, Юлія Тимошенко, перебуваючи у в’язниці, була практично позбавлена можливості спілкуватися із зовнішнім світом. За три місяці до виборів кабельні оператори позбавили шість мільйонів українських передплатників доступу до телеканалу TВi – єдиного незалежного телеканалу в країні.

Крім того, уряд закачав стільки грошей в соціальні програми, що дефіцит бюджету за дев’ять місяців цього року потроївся. Влада також відклала введення двох непопулярних заходів – девальвацію гривні і підвищення цін на побутовий газ.
Але цим справа не обмежилася, влада проявили витонченість, спробувавши остаточно заплутати виборців партіями-клонами.
На одній виборчій дільниці, де я побував, були представлені три «зелені» партії. Кандидати від двох з них виглядали так, ніби є менеджерами середньої ланки на пошті – солідні чоловіки середніх років в піджаках і краватках. Серед кандидатів від третьої – імовірно справжньою «зеленої» партії – були жінки і молоді люди з модними сучасними зачісками.

Всього «ОПОРА» нарахувала 45 випадків використання «близнюків» – кандидатів-клонів.

Моя колега з Української служби «Голосу Америки» Оксана Лігостова, досвідчений політичний оглядач, написала мені, що хотіла проголосувати за опозиційного кандидата Сергія Терьохіна, але, заповнюючи бюлетень, поставила галочку за Терьохіна Андрія – проурядової кандидата. Оскільки в бюлетені кандидати були розставлені за абеткою, то Андрій Терьохін стояв в списку раніше, ніж Сергій.

«Коли я виходила з ділянки, я звернула увагу на фотографію іншого Терьохіна. І тільки тоді я зрозуміла, що мене обдурили », – пише вона.

Подібні брудні методи залишають неприємний осад. Вони спонукали Брюссель і Вашингтон дати негативну оцінку минулим виборам. Держдепартамент назвав вибори «кроком назад». «Схоже, що демократичний процес в Україні повернув назад», – заявила керівник місії спостерігачів ОБСЄ.

Але поки зарубіжні спостерігачі готувалися до від’їзду, українські спостерігачі та виборчкоми в деяких округах буквально билися за контроль над виборчими скриньками, а іноді і спали в обнімку з ними.

Через тиждень після виборів галас, в основному, вляглася. У деяких округах результати були настільки спірними, що може знадобитися повторне голосування.

Однак «ОПОРА», найвпливовіша організація спостерігачів за виборчим процесом, заявила, що підсумкові результати по п’яти основних партіям відрізнялися від результатів її власного паралельного підрахунку не більше ніж на один відсоток голосів.
В обмін на всі витрачені гроші «Партія регіонів» президента Януковича отримала тільки 30 відсотків голосів. Вона отримає 186 мандатів – на 9 менше, ніж на попередніх виборах. Союзники Януковича, комуністи, збільшили своє представництво до 32 місць. Незадоволена своїми результатами – вона посіла четверте місце з п’яти, – Компартія погрожує, що не буде працювати з президентом.

Три опозиційні партії в сумі набрали 50 відсотків голосів.

Партія «Батьківщина» Юлії Тимошенко отримала 104 мандата, на шість місць більше, ніж у попередньому скликанні. Причому її політичне воскресіння можна поставити в заслугу самому президенту Януковичу і його незграбним діям стосовно лідера опозиції.

У новому парламенті не буде партії Віктора Ющенка – колишнього президента України, яка, як вважається, занадто м’яко ставилася до його наступника.

Її місце займуть дві нові опозиційні партії – «Свобода» і «УДАР». Остання є проєвропейською партією, очолюваною боксером-важковаговиком Віталієм Кличком.

З одного боку, партія президента Януковича контролює 41 відсоток місць у парламенті.

З іншого боку, опозиція контролюватиме 40 відсотків. Президенту Януковичу залишається тільки намагатися сформувати робочу більшість, знову заманюючи до себе комуністів і велика кількість незалежних.

Розвіялися жовтневі мрії президента про те, що його партія отримає дві третини місць, що дозволяють внести зміни в конституцію. Для прийняття законів йому доведеться створювати ситуаційне більшість у кожному випадку. А в умовах, коли до президентських виборів залишилося два роки, у незалежних депутатів не буде великої зацікавленості допомагати непопулярного президента.

І це повертає нас до «політичної мігрені» президента Путіна.

На внутрішньополітичному фронті Путін намагається переконати росіян, що вони тільки виграють від його авторитарного правління і створеної ним «вертикалі влади», прикрашеної демократичними віньєтками. Однак колишні радянські «брати» – грузини і українці – показали, що вони воліють справжню багатопартійну демократію.

На зовнішньополітичному фронті російський президент протягом двох років намагався вмовляннями та погрозами заманити Україну в Митний союз, де домінуючу роль відіграє Москва – щось на зразок Радянського Союзу в полегшеній формі.

Але тепер ясно, що більшості українських виборців це не потрібно. Три опозиційні партії, в сумі отримали половину голосів, є прозахідними і виступають за підписання договору про вільну торгівлю з Євросоюзом.

Оточення Януковича виявилося настільки роздратовано результатами виборів, що в четвер прихильники уряду навіть влаштували демонстрацію біля російського посольства. Вони заявили, що українську опозицію фінансував Олександр Лебедєв – російський олігарх, який перебуває в опозиції до Путіна. У листі президенту Януковичу підприємець Лебедєв, який інвестує в українську економіку, написав: «Люди, які стояли за цим шоу, явно хотіли поставити під сумнів результати парламентських виборів».

Але, можливо, замість того, щоб винаходити абсурдні теорії змови, краще слідувати головному правилу демократії: прислухатися до думки виборців.

One response to “Демократія в Україні та Грузії – новий головний біль Кремля”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Автор

Джеймс Брук

Джеймс БрукГлава московського бюро «Голосу Америки» Джеймс Брук – експерт з питань Росії та колишніх країн СРСР. Він працював кореспондентом в Африці, Латинській Америці, Канаді, Японії, Південній та Північній Кореї для газети «The New York Times». Джеймс Брук вивчав російську мову в коледжі, в останні місяці правління Горбачова вперше приїхав у Москву як журналіст. У 2006-му році він переїхав до російської столиці для роботи в агентстві «Bloomberg». Влітку 2010-го року став кореспондентом «Голосу Америки» у Москві.  Джеймс Брук на Твіттері @VOA_Moscow

Архів

Календар

November 2012
M T W T F S S
« Sep   Dec »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930