Рішення Петра Порошенка очолити Міністерство економічного розвитку та торгівлі було важким, але правильним кроком. Однак зважаючи на усталену практику роботи теперішнього уряду та майбутні парламентські вибори, це далеко не останнє важке рішення Петра Олексійовича.

Головною подією минулого тижня в економічному житті України стало рішення Петра Порошенка прийняти пропозицію Президента Віктора Януковича та очолити Міністерство економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ). Як відомо, президент запропонував Порошенкові обійняти цю посаду ще 23 лютого.

З того часу Петро Олексійович більше місяця розмірковував над пропозицією очолити ключове міністерство, готуючи при цьому свій план розвитку міністерства та визначаючи основні завдання на посаді міністра. Порошенко довго вагався із рішенням і цей вибір був для нього непростим.

Нарешті після зустрічі з президентом, Порошенко погодився зайняти посаду міністра. «Поставивши на одну чашу терезів особисті політичні амбіції, а на іншу – ситуацію в економіці… Я вирішив», – написав Порошенко у соціальній мережі Facebook 23 березня  Він також запропонував Януковичу свою програму із 12 пунктів, які він вважає необхідними для реалізації його бачення розвитку МЕРТ. Цю програму Порошенко також  оприлюднив у Facebook.

Найважливішими серед пропозицій є формування прозорої системи державних закупівель, захист бізнесу від адміністративного тиску та дерегуляція бізнесової активності, прощення реєстрації власності,  реформування ринків енергетичних та продовольчих продуктів. Загалом програма Порошенка спрямована на посилення прозорості та підзвітності державних органів та поліпшення бізнес клімату в країні. За словами Порошенка, «європейські цінності та стандарти повинні стати головними якостями економічної політики України».

Призначення Порошенка по-різному коментували політики, журналісти  та фахівці з економіки. Найчастіше вказували на те, що Порошенко таким чином захищає свій бізнес, намагається задовольнити свої політичні амбіції, що Партія Регіонів використає його здобутки для своєї реклами напередодні виборів і навіть що не потрібно рятувати теперішній уряд, який провалив економічні реформи. Напевно, всі ці аргументи мають право на існування.

Водночас я вважаю, що Порошенко прийняв правильне рішення. Він є досвідченим менеджером, впливовим політиком, людиною з великим досвідом роботи на високих державних посадах та з доброю репутацією на Заході. Петро Олексійович має значний потенціал для реалізації свого плану реформування МЕРТ. Поза сумнівом, він зможе посилити роботу економічного блоку уряду.

Саме через те, що потенційно Порошенко може покращити роботу Міністерства економічного розвитку та торгівлі, його критикують опоненти теперішньої влади, вважаючи що він допомагатиме рятувати рейтинг влади. На мою думку, це глибоко помилковий підхід. В Україні слід відходити від більшовицького принципу «що гірше, то краще». Дехто вважає, що чим гірше йдуть справи в економіці, то швидше відбудеться зміна чинного політичного режиму. Можна навести три основних аргументи проти такої логіки.

По-перше, Віктор Янукович був обраний Президентом України за результатом вільних та чесних виборів. Якби ми не ставилися до Януковича, зараз він є керівником держави і на даний момент немає демократичних шляхів усунути його з цієї посади. Навіть якщо опозиція набере більшість на парламентський виборах, Янукович все одно залишиться президентом до 2015 року. Тому опозиція не має шансів усунути режим Януковича. Тут слід згадати Рональда Рейгана, який ніколи не виступав за зміну режиму в Радянському Союзі, а натомість наголошував на необхідності зміни поведінки радянського режиму. Тому Порошенко, активіст Помаранчевої революції, намагатиметься змінити поведінку теперішнього українського режиму.

По-друге, якщо Порошенко зможе хоча б частково усунути корупцію, забезпечити прозорість роботи міністерства, навести лад у системі державних закупівель та полегшити життя вітчизняному бізнесу, то його зусилля принесуть користь багатьом українцям. Принцип «що гірше, то краще» найчастіше використовують ті, кому не буде гірше, хто спостерігатиме збоку як життя інших погіршується.

І нарешті, призначення на посаду міністра економіки людину, яка не є і не буде членом Партії Регіонів і яка не належить до сформованої президентської групи, зможе посилити політичну конкуренцію, якої так бракує у теперішній владі. Серед тих, хто критикує рішення Порошенка, знайдеться небагато тих, хто хотів би бачити міністром ще одного представника донецько-макіївського угруповання.

Водночас є певні сумніви, наскільки Порошенко зможе чи йому дозволять втілити своє бачення реформ. Одна людина без команди зможе зробити небагато і все залежатиме від того, яка команда буде сформована у міністерстві. Деякі із заявлених Порошенком ініціатив виходять за компетенцію МЕРТ, тому такі рішення слід буде лобіювати на засіданнях уряду. Робота під керівництвом Азарова очевидно теж буде непростим завданням.  Порошенко явно буде чужим у чинній владі.

Очевидно, що рішення очолити міністерство далося Порошенкові непросто, але це не останній важкий вибір Петра Олексійовича. Він вже заявив, що балотуватиметься у депутати Верховної ради на виборах у жовтні і очевидно, що він переможе у мажоритарному окрузі на Вінниччині. Оскільки поєднувати мандат депутата з портфелем міністра неможливо, то перед Порошенком постане вибір між парламентом та урядом. Цілком можливо,що міністром економіки Порошенко буде лише 7 місяців.