Соціальні ініціативи Януковича є черговим підкупом виборців

Posted March 13th, 2012 at 8:13 pm (UTC+0)
1 comment

Після повного фіаско у зовнішній політиці та падіння свого рейтингу всередині країни, Віктор Янукович вирішив запропонувати нові соціальні ініціативи. В умовах уповільнення економічного зростання в Україні та погіршення економічної ситуації в світі, ці популістські ініціативи є не що іншим як підкупом виборців перед виборами.

7-го березня Президент Янукович оголосив нові соціальні ініціативи. «Сьогодні ми маємо основу і можливості для підвищення соціальних стандартів, для надання конкретної допомоги нашим людям», – виголосив Віктор Федорович.

Однак саме зараз справи у Януковича йдуть не найкраще. Європа відмовилася підписувати з ним договір про зону вільної торгівлі, Міжнародний валютний фонд не дає грошей, західні лідери відмовляються з ним зустрічатися, Росія не дає знижки на газ. За даними соціологічних опитувань Центру Разумкова, частка тих, хто повністю підтримує Януковича знизилася до 7,8% у грудні 2011 року  у порівнянні з 42% у квітні 2010 року.

Тому Янукович раптом згадав про народ і вирішив йому допомогти, а заодно і рейтинг поправити. На розширеному засіданні уряду президент оголосив низку реформ, які б мали допомогти найзнедоленішим верствам населення.

Загалом Віктор Янукович оголосив декілька напрямків збільшення соціальних виплат. Отже, давайте подивимося, що саме пообіцяв президент і приблизно порахуємо, скільки коштуватимуть новації від Віктора Федоровича. Відтак можна буде зробити висновки, що насправді означають соціальні ініціативи президента.

Перше. «Вже з 1 травня цього року майже 9 млн. пенсіонерів, які вийшли на пенсію до 2008 року, повинні додатково отримати в середньому по 100 грн». – 9 млн пенсіонерів помножити на 100 грн/місяць помножити на 8 місяців (з травня до грудня) = 7,2 млрд гривень.

Друге. «Більше 6 млн. громадян не змогли отримати обіцяної компенсації у 1000 гривень. Держава має виконувати свої зобов’язання. Тому, починаючи з 1 червня і до кінця року, ця частина боргу має бути повернута».  6 мільйонів вкладників помножити на 1000 грн = 6 млрд гривень.

Третє. «Вартість кредитів для людей складе не більше 2-3%. Решту компенсує банкам держава. Строки таких кредитів будуть розраховані на 10-15 років». За словами деяких фахівців, ця програма може коштувати 10 млрд грн щорічно.

Четверте. Кілька окремих ініціатив стосуються  поліпшення пенсійного забезпечення військовослужбовців, учасників та інвалідів війни, перерахунку страхових виплат шахтарям-інвалідам, сім’ям з людьми похилого віку, малозабезпеченим сім’ям з дітьми. Точну суму визначити важко, оскільки ці ініціативи є доволі розмитими. Загалом варто сказати, що ці програми не є дуже дорогими, але мабуть найважливішими з усіх заявлених новацій.

Якщо підсумувати вартість трьох перший ініціатив, то мова йде про більш ніж 20 млрд грн. Із врахуванням збільшення усіх інших соціальних виплат, уряду потрібно буде знайти досить значну суму грошей.

Однак урядовці не змогли точно відповісти, скільки грошей потрібно на всі соціальні ініціативи. За словами Ірини Акімової, Міністерство фінансів оцінює озвучені Президентом програми в 8 млрд грн. За словами Сергія Тігіпка, обсяг коштів на соціальні ініціативи (за винятком іпотеки) потрібно 16 млрд грн у 2012 році. За словами Азарова, «те, про що ми зараз сказали, вимагає концентрації величезних фінансових ресурсів».

Урядовці також не змогли точно сказати, звідки уряд візьме гроші на фінансування цих ініціатив. За словами Акімової, такий обсяг коштів можна знайти за рахунок економічного зростання при виконанні доходів до бюджету і детінізації заробітної плати. На думку Тігіпка, необхідні кошти можна отримати від запровадження податку на розкіш, оподаткування офшорних операцій, а також від збільшення надходжень від митниці та податкової служби.

Одне слово, як висловився Азаров «усі ресурси, які до цих пір ще не задіяні, будуть включені і використані для посилення соціальної політики».

З усього цього можна зробити декілька висновків.

По-перше, розбіжності в оцінках обсягів та джерел фінансування свідчать проте, що ніхто в уряді не займався серйозним аналізом та обґрунтуванням проголошених Президентом ініціатив. Водночас урядовці готові виконувати будь-які вказівки Януковича. «Ми присутні на історичному засіданні Уряду, тому що вперше за 20 років Президент окреслив такі масштабні, комплексні, системні заходи з соціальної політики в державі», – заявив Азаров на розширеному засіданні Кабінету Міністрів. «Безперечно, нам належить виконати величезну роботу, Вікторе Федоровичу. Але я впевнений, що з тими завданнями, які Ви поставили, Уряд впорається», – додав прем’єр-міністр. Експерти ж вказують, що такі ініціативи були і в попереднього уряду, а відтак ми маємо черговий плагіат від Януковича.

По-друге, спочатку потрібно поліпшувати економічну ситуацію, а потім запроваджувати нові соціальні програми. За нормальною логікою, слід спочатку досягти високих темпів  економічного зростання, підвищити ефективність економіки, зменшити масштаби тіньового сектора, а потім підвищувати соціальні виплати. Зараз же уряд ставить віз попереду коня. Підвищення економічного зростання до 6,6% у третьому кварталі 2011 року і, як результат, зростання ВВП на 5,1% за підсумками всього року, було зумовлене рекордно високим урожаєм, який не повториться у 2012 р., світові ціни на метали і продукти хімічної промисловості знижуються, а економічне зростання в країнах-торговельних партнерах України уповільнюється. Тому економічне зростання в Україні у 2012 році буде значно нижчим ніж у попередньому році – не більше 2,5% ВВП і додаткових коштів не передбачається.

Покращувати соціальний захист населення безумовно потрібно і кошти для цього треба шукати. Однак чому при прийнятті Податкового кодексу не був запроваджений податок на багатство, про який зараз говорить Тігіпко?

Чому при проведенні пенсійної реформи в країні пенсії були знижені, а не підвищені? Чому замість того, щоб боротися з тіньової економікою та неефективним використанням державних коштів уряд купує нафтові вишки і списує заборгованість підприємствам паливно-енергетичного комплексу? Чому практично всі державні закупівлі йдуть без тендерів? Нарешті, чому всі ці ініціативи не були заплановані при прийнятті бюджету на 2012 рік? Якщо б уряд справді вболівав за ефективність економіки та соціальний захист населення, то ці кроки можна було б давно зробити.

По-третє, значні обсяги фінансування, які потрібні для реалізації соціальних ініціатив, зараз відсутні. Усі добре пам’ятають, чим закінчилися протести чорнобильців і афганців. «Чути людей, безумовно, треба, але є межа, яку ми переступити не можемо», – наголошував Тігіпко у листопаді минулого року. «6 мільярдів 600 мільйонів – ніде цих грошей в бюджеті 2011 року та в проекті бюджету 2012 року не передбачено», – заявив віце-прем’єр. «Потрібно розуміти, що виплачувати пільги можна тільки з тієї скарбниці, яка у нас є. Жодної іншої скарбниці у нас немає, збільшувати борговий тягар ми не можемо», – пояснювала Акімова. Зараз же урядовці готові фінансувати значно коштовніші програми.

Однак за тих п’ять місяців з часу протестів чорнобильців та афганців ситуація кардинально не змінилася. Для фінансування поточних видатків уряд позичає гроші через облігації внутрішньої державної позики під 13-15% річних у гривні та 9,3-9,6% у доларах, часто з  терміном погашення лише 3-6 місяців. За відсутності співпраці з МВФ Україна має труднощі із виплатами зовнішніх боргів, відтак нарощування соціальних зобов’язань лише поглибить фінансові проблеми.

По-четверте, збільшення соціальних виплат без їх фінансового забезпечення поставить хрест на намаганнях уряду відновити співпрацю з МВФ. Міжнародний валютний фонд доклав значних зусиль для стабілізації державних фінансів України. І хоча Ірина Акімова вважає, що соціальні ініціативи Віктора Януковича не матимуть значного впливу на співпрацю з МВФ, однак збільшення соціальних виплат, які не закладені в бюджет при умові значного державного боргу, ніколи не буде сприйнято Міжнародним валютним фондом з розумінням. Водночас Акімова права – значного впливу на співпрацю з МВФ це не матиме. Який може бути вплив, якщо самої співпраці нема? Нагадаємо, що МВФ призупинив свою програму для України ще навесні 2011 року.

Таким чином, цифри і факти дають змогу зробити висновок, що підвищення соціальних виплат за півроку до парламентських виборів є не що іншим як підкупом виборців.

Повний провал зовнішньоекономічної політики і стрімке падіння рейтингу правлячої партії та особисто Януковича потрібно чимось компенсувати. Тому підвищення соціальних виплат є найкращим способом повернути прихильність виборців, особливо із вразливих груп населення.

Півроку до початку виборів – достатній термін, щоб якось переконати населення у тому, що уряд не забув про народ. Янукович не вперше вдається до подібної тактики. У 2004 році уряд, який тоді очолював Віктор Янукович, різко підвищив доплати до пенсій саме напередодні президентських виборів. У вересні 2004 року всі пенсії були підвищені до рівня прожиткового мінімуму і близько 80% пенсіонерів отримали пенсію на рівні 284 грн в той час як мінімальна зарплата становила лише 237 грн!

І нарешті, в єдиному Янукович правий. «Вдумайтесь, на сьогодні 4 мільйони пенсіонерів отримують пенсію меншу за фактичний розмір прожиткового мінімуму – у січні цього року 870 грн. Думаю, кожному в цій залі важко уявити, як можна прожити цілий місяць за ці гроші», – оголосив Янукович на засіданні уряду. І справді, насолоджуючись життям у Межигір’ї , ці проблеми справді дуже важко уявити.

Росія має список вимог до України, які Янукович так і не виконав

Posted March 7th, 2012 at 8:08 pm (UTC+0)
Leave a comment

4 березня 2012 р. відбулися вибори президента Російської федерації. Як і очікувалося, Путін переміг у першому турі голосування, набравши 64% голосів виборців. Чого можна очікувати від повернення Путіна на найвищу посаду в Росії? Що зміниться в українсько-російських економічних відносинах?

Для того, щоб говорити про перспективи українсько-російських економічних відносин, слід спочатку оглянутися назад і проаналізувати динаміку цих відносин від часу обрання Віктора Януковича Президентом України.

Хоча президентом Росії у той час був Дмитро Медведєв, а Путін займав посаду прем’єр-міністра, ці російські лідери вже прийняли рішення, що наступним президентом Росії буде саме Володимир Путін. Відтак можна стверджувати, що перебуваючи у тіні, Путін здійснював повний контроль над зовнішньоекономічною політикою Росії. Аналіз динаміки російсько-українських відносин за минулі два роки дає змогу зробити прогноз подальшої політики Росії щодо України.

По-перше, відновлення нормальних економічних зв’язків з Росією було в центрі зовнішньоекономічних пріоритетів Віктора Януковича. Оскільки Росія є основним зовнішньоторговельним партнером України, а з часу Помаранчевої революції українсько-російські відносини різко погіршилися, то відновлення дружніх і взаємовигідних стосунків з Росією стало першочерговим завданням Януковича.

По-друге, піком українсько-російських відносин були Харківські угоди.
21 квітня 2010 року в Харкові Янукович і Медведєв підписали міждержавну угоду про продовження на 25 років терміну перебування Чорноморського Флоту Росії на території України. За цю уступку Росії українська сторона отримала знижку на ціну російського газу у розмірі 100 доларів США за тисячу кубічних метрів.

Янукович був дуже задоволений досягнутими домовленостями. «Україна протягом найближчих 10 років отримає реальний інвестиційний ресурс, який, за підрахунками фахівців, буде складати 40 млрд доларів», – заявив тоді Віктор Янукович. Водночас Путін охарактеризував цю угоду як надто дорогу для Росії. «Та ціна, яку ви викотили, – вона позамежна. Я за ці гроші з’їв би вашого президента і Януковича разом взятих. Таких грошей не вартує жодна база в світі», – заявив Путін в Києві 27 квітня 2010 року.
По-третє, взаємне розчарування наступило дуже швидко. Обидві сторони мали завищені очікування від економічної співпраці. Росія очікувала на подальші поступки зі сторони України, натомість українська сторона мала низку своїх вимог.

Про ставлення російського керівництва до прагнення української сторони досягти економічних преференцій стало зрозуміло вже на українсько-російському економічному форумі, який пройшов у Києві 18-19 травня 2010 р. Українські бізнесмени тоді попросили про прямий доступ до газу в Центральній Азії. Медведєв відповів різкою відмовою, а також наголосив, що  Росія не збирається змінювати своїх планів щодо Північного та Південного потоків транспортування російського газу до Європу в обхід України.

Найчіткіше загальне розчарування ставленням російських лідерів до України озвучив тоді депутат від Партії Регіонів Володимир Ландик. «Росія – це дуже хитра, зухвала країна. Вона вже не єльцинська. Це він говорив: «Просинаєшся и думаєш, що ти зробив для України». Ці вже прокидаються і думають: що вкрасти в України» – заявив український політик в інтерв’ю «Газеті по-українськи».

Відтак розчарування від відсутності прогресу в економічних відносинах наступило дуже рано. З підписанням Харківських угод українці також сподівалися на співпрацю у літакобудуванні, кораблебудуванні тощо. Однак Росія надала пріоритет своєму літаку Sukhoі Superjet над спільним проектом АН-148, поступово відмовляється від використання українських двигунів для гелікоптерів, свої кораблі з Севастополя росіяни ремонтують у Болгарії. Відтак почуття фрустрації, того, що росіяни не виконали своїх обіцянок, охопило значну частину української еліти. Ілюзії щодо різкого поліпшення стосунків між країнами з приходом до влади Януковича, якого розглядали як проросійського кандидата, почали стрімко розвіюватися.

Отже, тепер можемо окреслити ті основні напрямки, за якими будуть реалізовуватися відносини між Україною і Росією.

Росія має список вимог до України, які Янукович так і не виконав.

Мабуть невипадково напередодні президентських виборів російський тиск на Україну різко посилився. Це можна трактувати як елемент передвиборчої кампанії, де Путін інтенсивно використовував агресивну риторику. Загалом з часу підписання Харківських угод Росія намагається досягти дві основні цілі в Україні.

Найперше це стосується української газотранспортної системи. Росія давно прагне отримати контроль над українською ГТС, однак українська сторона чинить активний спротив і це не може не сердити Росію. Янукович, втративши шанс змінити формулу обчислення ціни газу під час підписання Харківських угод, зараз усілякими силами намагається переписати газовий контракт. Український президент прагне отримати «справедливу ціну», в той час як Росію повністю влаштовує існуючий контракт.

Росія, у свою чергу, зацікавлена в отриманні контролю над українською ГТС. Це бажання таке сильне, що Путін, коментуючи купівлю білоруської системи, привітав усіх з тим, що Газпром купує 100% української газотранспортної системи.

Путін очевидно втомився від нескінченних газових переговорів і навіть заявив, що  Україна «п’є з Росії кров».  Через відсутність поступок зі сторони України Росія нещодавно перейшла до погроз у газових питаннях. Глава Газпрому Олексій Міллер заявив, що політика Києва може призвести до того, що ГТС перестане існувати як технічний об’єкт.

«Якщо, як можна почути в Україні, ГТС – це історичний скарб, то, очевидно, її місце в музеї», – заявив глава Газпрому 16 січня 2012 р.  Офіційний представник Газпрому Сергій Купріянов 22 лютого заявив, що «після реалізації всіх запланованих Газпромом газотранспортних проектів … транзитне значення України для експорту російського газу дорівнюватиме нулю».

Той факт, що численні переговори не просунули сторони у вирішенні газових питань і переговори зайшли у глухий кут, визнали українські урядовці. 2 березня 2012 р. голова правління НАК «Нафтогаз України» заявив, що «на своєму рівні ми вичерпали всі можливості подальшого переговорного процесу. Тепер він буде продовжуватися між керівниками двох держав». Відтак тепер особисто Путін буде вирішувати газові питання з Україною.

Ще однією зовнішньоекономічною метою Росії є приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану. За планом Путіна, цей Митний союз у майбутньому має перерости у Євразійський союз. І хоча у своїй первинній статті для газети «Известия» Путін, описуючи прогрес інтеграційних процесів, не згадав Україну, однак їй відводиться значна роль у планах Кремля. За його словами, Україна рано чи пізно приєднається до Митного союзу. «Інтереси економічного характеру, прагматичний погляд на речі не можуть не заставити наших українських колег проявити інтерес до цього утворення», – наголосив російський лідер.

Ще однією ідеєю Путіна є зона вільної торгівлі країн СНД, яку  підписали керівники урядів країн СНД 18 жовтня 2011 р. в Санкт-Петербурзі.  Раніше передбачалося, що парламенти одночасно ратифікують її. Зараз українська сторона заявляє, що не готова до розгляду цієї угоди у парламенті.

Небажання активно залучатися до пострадянської інтеграції зумовлена прагненням  України продовжувати європейську інтеграцію як пріоритетний напрям зовнішньоекономічної політики. Відтак Україна погоджується лише на співпрацю з Митним союзом у форматі 3+1, що очевидно не подобається російському керівництву.

Тепер подивимося на перспективи українсько-російських економічних відносин.

Українсько-російські відносини будуть дуже непростими і не варто очікувати покращення економічних стосунків.

З Росією ставатиме важче домовлятися. З 1 січня 2012 р. Митний союз запрацював на повну потужність. Оскільки Росія контролює там прийняття рішень, то можна очікувати, що в разі виникнення непорозумінь з російською стороною, проблеми в України також виникнуть з іншими країнами-членами Митного союзу.

Нещодавня «сирна війна», яка в принципі ще не закінчилася, показує справжнє ставлення російського керівництва до України. Розпочалося все з того, що головний санітарний лікар Росії прирівняв українців до тварин. Як слушно зауважив Азаров, «хіба б дозволив головний санітарний лікар України щось подібне говорити на адресу прем’єр-міністра Росії? Він би завтра вилетів з роботи». Зрозуміло, що такі висловлювання російського чиновника неможливі без мовчазної згоди найвищого керівництва Росії.

Навіть палкі прихильники Росії в Україні вважають, що українсько-російські стосунки з обранням Путіна погіршаться. Так, лідер українських комуністів Петро Симоненко вважає, що позиція Росії у стосунках з Україною буде більш прагматичною і відносини між Москвою і Києвом погіршаться.

Нарешті, окрім усіх об’єктивних труднощів україно-російських відносин, додатковою проблемою є особисте неприязне ставлення Путіна до Януковича. Російський лідер не забув як 27 жовтня 2010 р. група Femen влаштувала протест проти його візиту до Києва і знову відзначилися під час виборів президента Російської федерації.  У 2010 році Янукович ніяк не прореагував на виступи активісток, що розлютило Путіна і той, відмовившись від обіду з українськими бізнесменами,  достроково покинув Київ. Стосунки двох президентів є далекими від приятельських.

Зважаючи на всю складну історію відносин України та Росії та їх керівників, новий-старий лідер Росії буде дуже важким співрозмовником для Віктора Януковича і на того чекають непрості часи. Зараз навряд чи можна чекати на покращення українсько-російських економічних стосунків.

Автор

Назар Холод

Назар Холод Доктор економічних наук, співробітник Спільного наукового інституту глобальних змін.

У 2010-2011 –  аналітик Інституту міжнародної економіки імені Пітерсона (Вашингтон, США). З 2000-го по 2009-ий – доцент кафедри аналітичної економії та міжнародної економіки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Архів

Календар

April 2020
M T W T F S S
« Nov    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930