Про права людини в Україні. Без патетики.

Posted March 28th, 2012 at 7:41 pm (UTC+0)
2 comments

Хочу написати сьогодні про хлопця, якого звуть Ростислав Шапошников. Він створив громадську організацію та сайт «Дорожній контроль», який викриває зловживання Державтоінспекції. Власне, він з колегами знімав на відео та писав про все те, що обурює більшість – хабарі, неадекватну поведінку працівників міліції, їхні зловживання.

Один з дописів Дорожнього контролю про те, як працівники ДАІ знищують протоколи порушень, за які отримали хабарі. Інший – як звільненого раніше міліціонера хабарника поновили на посаді.

Але останні дописи стосуються долі самого Ростислава. Його викрали біля дому, завезли до лісопосадки та жорстоко побили. Знайшли хлопця велосипедисти. Прокуратура каже, що цей важкий злочин може бути пов’язаний із діяльністю хлопця, отже, із його спробами викрити корупцію в міліції.

Він один із тих, хто не просто обурюється системою, він намагається активно протистояти їй, і він ризикує життям через цю активну позицію.

Наступну героїню розповіді звуть Олена Баранник. Вона – директор харківського телеканалу А/ТВК. Телеканал дозволяв собі розслідування та критичні сюжети про відомих харківських очільників – Добкіна та Кернеса, які ще недавно давали дозвіл на вирубку лісу в місті разом із екологічними активістами.

Але її телеканал позбавили ефіру. Звісно, не через те, що він критикував місцеву владу. А через рішення санепідеміолога міста, який вирішив, що сигнал телеканалу шкодить здоров’ю мешканців міста.

Тепер Олена, яка намагається боротися за право харків’ян на іншу точку зору, отримує численні погрози, в тому числі і знаходячи в себе у під’їзді поховальний вінок.

Ім’я ще однієї раніше невідомої дівчини вже знає більшість українців. Трагедія Оксани Макар сколихнула не лише через жорстокість вбивць і ґвалтівників. Вона підняла молодь Миколаєва на стихійні протести після того, як міліція, що мала б оперативно та швидко карати винних, відпустила затриманих.

Їх упіймали, посадили і відпустили, кажуть через зв’язки батьків. Запроторили підозрюваних за ґрати аж тоді, як ця історія набула особливого розголосу. Але потім міліція почала розслідування про те, а як журналісти дізналися, що підозрювані на волі. Тобто, інтерес покарати того, хто намагався встановити справедливість, виявився очевидно більшим, аніж бажання цю справедливість встановити.

Це лише декілька прикладів, що відбувається в країні, де немає правової держави і де термін «права людини» сприймається як винятково теоретичний. Але вони дають досить практичне уявлення, що в цій країні може трапитися з кожним.

2 responses to “Про права людини в Україні. Без патетики.”

  1. Сергій says:

    Для українців це вже не виняток, не новини. Це повсякдення.

    Одинаки чеез необережність, прямодушність, для карєри, чи за переконаннями роблять гласність і поюралізм мнєній. І отримують по голові від рідних “правоохоронних органів”. А маси мовчать. Бо не бачать реального шляху подолання проблеми, та побоюься. Маси звикли, змирилися. Масам ще не пече. Тут люди з цим просто живуть.

  2. Добре написано… але дійсно: деж та остання крапля, яка сколохне маси?!

Leave a Reply to Коловорот Cancel reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Автор

Вікторія Сюмар

Вікторія Сюмар

Виконавчий директор Інституту масової інформації. Член Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України. Викладач Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка.
Працювала у численних українських та іноземних ЗМІ, таких як радіо «Континент», «Громадське радіо», видання «UАtoday», радіостанція «Voice of America».  Закінчила історичний факультет Національного університету імені Тараса Шевченка.

Архів

Календар

March 2012
M T W T F S S
    Apr »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031