Черговий суд над Юлією Тимошенко відбувається зі звичним антуражем: великою кількістю людей в залі засідань, величезною кількістю міліції, побитими депутатами. Цього разу додалося хіба що ліжко за гратами для Тимошенко, якій важко сидіти.

Як це вже було на попередньому суді, владі та провладним ЗМІ практично неможливо буде довести українцям, що суд незалежний та об’єктивний. Адже, кількість порушених справ проти Тимошенко чомусь не означає подібне зростання справ проти членів нинішньої влади.

Спроба виставити Тимошенко головною злочинницею в країні виглядає як продовження політичного переслідування, тим паче, що знову йдеться про дуже давні справи, після яких українці не один раз віддавали мільйони голсів за Тимошенко на виборах і які вже були предметом розгляду не одного суду.

Проблема тут не стільки в Тимошенко, скільки в довірі суспільства до судової системи загалом.

Більшість українців знають, що :

а) судді можна заплатити, аби отримати потрібне рішення;

б) на суддю можна натиснути;

в) у нинішньої влади завжди знаходилися аргументи для суддів.

Звідси і той факт, що суди мають найнижчий рівень довіри серед органів влади – лише 10 відсотків українців певною мірою їм довіряють.

Що це означає в теорії? Це означає, що суд не спрацьовує як інструмент стримування в державному механізмі,  і що право не може працювати без такого механізму. Відтак, можуть бути схвалені найкращі закони, чи правила, але їх виконання без довіри до суду ніхто не забезпечить.

Посол США в Україні прочитав лекцію студентам-правникам Могилянки, де зазначив: «Підозрювані у злочинах повинні вірити, що працює система законів, яка забезпечує прозоре і справедливе поводження з ними. Підприємства повинні знати, що якщо їх контракти не виконуються, є реальна можливість відшкодування.

Як громадяни можуть довіряти лідерам, коли ті кажуть про необхідність якихось болісних реформ, якщо ці лідери сприймаються громадянами як такі, що за допомогою органів влади збагачуються за рахунок народу? Як вони можуть довіряти судам і правоохоронним органам захист своїх прав, коли вони бачать, що грошовиті особи з політичними зв’язками користуються “недоторканим” статусом, який дозволяє їм порушувати закони безкарно?».

Американець Тефт ставить ті питання, які все частіше задають собі все більше українців. Дехто з них вже має власні відповіді: якщо суди не працюють, в країні можуть запрацьовати самосуди.

Схоже, українська влада, яка пережила Помаранчеву революцію, так і не спромоглася зробити головного висновку з тієї революції. Якщо не працюють демократичні механізми, суспільство вдається до тих, які йому доступні – масових протестів та бунтів.