Кому потрібна свобода слова

Posted May 2nd, 2012 at 5:13 pm (UTC+0)
3 comments

1-го травня українські телеканали дружно показували демонстрації та виступи лідерів комуністів, і зовсім не говорили про самих трудящих: про їх сьогодення та проблеми. Комуністи, на відміну від трудящих, в коаліції з українською владою, де дуже непогано себе почувають, поруч із усіма олігархами, і, в той же час, власниками телеканалів.

Це лише приклад, про що говорять українські медіа і чому вони так говорять. Вибір тем вже давно «по той бік» від критики влади. Основний тренд – поменше про політику та проблеми людей. Вибір героїв теж відповідний.

Така ситуація – наслідок цілком свідомої політики влади. Ця ситуація не просто тимчасово створена. Вона забетонована монополією на ЗМІ тих людей, які залежать від влади, бо мають інші бізнеси і хочуть їх зберегти. Вона утримується різними інструментами, які є в руках влади: від санітарних лікарів, які випадково  дізнаються про шкідливість випромінення телепередавача і закривають опозиційні телеканали в Харкові, або ж податківців, які «не менше випадково» знаходять нелегальні конвертаційні валютні ценри на опозиційному ТВі.

І як би не хотілося Кернесу, Добкіну чи Пшонці пояснювати всі ці речі «бізнесовими проблемами», йдеться про можливість мільйонів українців чути іншу думку, бачити інше відео та зрозуміти альтернативну позицію.А саме це і є те, що називається свободою слова. Яку має відстоювати держава, і яку методичну знищують в Україні.

В цьому сенсі комусь може дивно бачити Україну на одній позиції (130-й) з Південним Суданом за рівнем свободи преси.

Але чимало українських журналістів, які за останні два роки втратили свою роботу через спробу відстояти можливість займатися журналістикою, а не замовленнями та пропагандою, можуть погодитися з міжнародними правозахисниками Freedom House.

Міжнародні експерти вказують на ту ж саму проблему: “Рівень (свободи слова) в Україну з’їхав з 56 до 59 балів, як результат посилення державного контролю над медіа”.

Свобода слова починається з усвідомлення влади, що без неї не можна побудувати довіру між владою та суспіспільством, забезпечити відповідальність та прозорість влади. Проте, її не можна побудувати, допоки мільйони простих людей не зрозуміють, що це не справа журналістів чи експертів із-за кордону, а їх, українців, серйозна потреба і їхня ж справа.

3 responses to “Кому потрібна свобода слова”

  1. Василь says:

    Журналісти – це прошарок, який може вибрати свою позицію. Хто буде при владі, хто проти. Народ не може впливати на ваш вибір. Якщо ви продаєте один одного, то чим можуть зарадити звичайні люди? Cеред вас одних звільняють, інші спостерігають. Чого від людей очікувати, коли ви не можете показати приклад порядності? Пригадайте часи помаранчової революції, як діяв спільний журналістський спротив та зробіть висновки.

  2. Александр says:

    Сейчас власть и народ по разные стороны баррикад, поэтому власть пытается прикормить послушных журналистов и расправиться с теми, кто на стороне народа, что и происходит. Но времена репрессий проходят, надо только выстоять.

  3. sivergrad says:

    Рівень свободи слова)в Україну з’їхав до 130 позиції

    http://www.sip-cn.org.ua/1504-rven-svobodi-slovav-ukrayinu-zyihav-do-130-pozicyi.html

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Автор

Вікторія Сюмар

Вікторія Сюмар

Виконавчий директор Інституту масової інформації. Член Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України. Викладач Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка.
Працювала у численних українських та іноземних ЗМІ, таких як радіо «Континент», «Громадське радіо», видання «UАtoday», радіостанція «Voice of America».  Закінчила історичний факультет Національного університету імені Тараса Шевченка.

Архів

Календар

May 2012
M T W T F S S
« Apr   Jun »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031