Hочинається завершальний етап дійства, яке ще кілька років давало надію багатьом українцям – надію на модернізацію. За цим терміном – цілком конкретні речі: нові дороги, готелі, комунікації, реcторани, усміхнені митники, англомовні міліціонери, зрозумілі вказівники та чимало іншого.
Власне, все це в Україні мало бути під Євро. Цн сприймалося людьми як спроба стати частиною європейської спільноти, досягнувши мінімальних євростандартів та показавши європейським уболівальникам свою Україну. Бо немає кращої дипломатії, аніж дипломатія людська.
Проте, вже сьогодні українці масово тікають з Києва на час Євро. Бо місто очевидно не готове прийняти гостей та бути затишним ще й для киян. Відгороджені владою фан-зони більше нагадують гетто за традиційною сіткою і не викликають жодного бажання за ту сітку потрапити. Ціни на їжу кав’ярні підвищили, а на вулицях – натовпи людей, які не мають особливого розуміння, що їм робити в тому місті поза футболом.
Вже зараз українці рахують скільки коштували їм декілька нових транспортних розв’язок та покращена версія траси Київ-Львів. Бо загальні кошти на Чемпіонат, які були витрачені з державного бюджету, тобто з кишень українців, стали їм удвічі більшими, аніж очікувалося раніше.
Загальна сума витрат на Євро сягнула досить серйозної суми – 21 мільярд гривень. Це при тому, що за мільярд цілком можна було добудувати нову дитячу лікарню, що спроможна лікувати складні дитячі хвороби, і до якої в країні ні в кого не доходять руки. За ці гроші можна було б побудувати низку шкіл, яких не вистачає, спортивних майданчиків по всій країні і ще багато чого, значно потрібнішого, аніж, наприклад, нові потяги Хюндай та Шкода, які українськими коліями їдуть з тією ж швидкістю, що і стандартні поїзди, проте за вчетверо вищою ціною на квиток.
Замість ідеї націонльного піднесення Євро-2012 стало черговим розчаруванням, в першу чергу діями влади. Гроші не Євро не стали грішми українських підприємців, що могли б виконувати всі ці роботи з модернізації. Вони надійшли в кишені кількох кампаній, і, зрештою, кількох людей. Так що загальна маса бізнесу якогось інвестиційного «вливання» в економіку не особливо відчула.
А останнє розчарування – за європейськими фанами. Яких в Україні чекають недобудовані кемпінги, поганий сервіс та практично повна відсутність медичного забезпечення у європейському розумінні цього визначення. Їх дипломатичні зусилля щодо пропагування України в себе вдома по поверненню навряд чи чекатиме успіх, зважаючи, наскільки негативне інформаційне тло створене навколо України Віктором Януковичем та його оточенням.
Це той випадок, коли футбол виявився пов’язаним із політикою, яка лишається головним негативним тлом цієї країни. Можливо, саме тому, ідея проведення в Україні зимової Олімпіади, проголошена Януковичем, була сприйнята в країні зовсім стримано. Ідея можливості чергового «дерибану» для влади не надто надихає…