Загальне тло
Минулого тижня український парламент пішов на канікули, що завжди характеризувало завершення політичного сезону. Нині політичні сезони вже залежать не від парламенту, роль якого впала до критично низького рівня.
Проте, нинішні парламентські канікули ознаменувалися початком політичної кризи, спровокованої ухваленням «мовного» законопроекту Колісніченка-Ківалова, а точніше кажучи, наближенням виборчої кампанії. Те, що цей законопроект є нічим іншим, аніж виборчою технологією, я писала не раз.
Але зараз цьому вже є цілком конкретні докази: Мустафа Найєм в Українській правді оприлюднив рознарядки Партії регіонів центральним штабам щодо месиджів кампанії, де одним із п’яти звернень до громадян є саме: «Возможность говорить на родном языке».
Криза проявилася у відставці спікера Володимира Литвина, що означає блокування законодавчого процесу, оскільки саме за його підписом ухвалені Радою Закони надсилають Президенту Януковичу. Це означає: якщо влада не хоче сумнівної легітимності прийнятих в останні дні законопроектів, або тих документів, які ще треба буде прийняти до виборів, то вона має або повернути Литвина, або обрати іншого спікера.
Доказ кризи – це скасування підсумкової прес-конференції Віктора Януковича, яка мала відбуватися в Українському домі, заблокованому протестувальниками проти мовного закону. Янукович просто не ризикнув потрапити до Українського дому, хоч перед тим спецпідрозділи міліції вдалися до спроби «зачистити» вхід від протестувальників із використанням сльозогінного газу.
Криза проявилася у неспроможності опозиції організувати масові протести та дати орієнтири для дій людей, які добровільно зібралися біля Українського дому. У п’ятницю лідер опозиції Арсеній Яценюк «благословив» учасників мітингу та по суті, «відпустив» людей з протесту. Проте, люди не розійшлися і акція триває вже без лідерів опозиції та політиків, перетворившись на громадський протест, який політики не спроможні очолити.
Позиції влади.
Напередодні виборів позиції Партії регіонів як партії влади залишаються доволі сильними. Соціологи відзначають, що навіть об’єднання опозиційних сил не дало їм можливості отримати переваги над партією влади.
Більше того, регіоналам вдалося нав’язати свій порядок ведення кампанії. Запустивши питання «мови», технологам регіоналів вдалося організувати виборчий дискурс не довкола проблем, які незручні владі: зростання цін, корупція, низькі соціальні стандарти, а довкола так званої мобілізаційної теми «мови».
Фактично, для російськомовних українців, які так само були розчаровані економічною та соціальною політикою влади, тепер не лишається вибору, окрім підтримки саме Партії регіонів, яка довела, що є «своєю» саме для цієї категорії виборців. Натомість всі ті політичні сили, які виступили на захист української мови, для цієї частини електорату лишаються «чужими».
Звідси – 27,6% прихильників та перше місце за даними соціології центру Разумкова.
Опозиція.
Опозиція цілком зіграла в пропонований владою сценарій: не спромоглася завадити ухваленню законопроекту, а потім організувати достатній спротив та запропонувати план дій своїм прихильників.
Проте, мобілізаційний сценарій не надто вигідний опозиції, оскільки тоді вона не має шансів розширити коло своїх виборців окрім традиційного «помаранчевого електорату».
Більше того, конкуренція на цьому полі буде значно сильнішою, аніж на полі регіоналів, оскільки тут з об’єднаною опозицією буде конкурувати Свобода та УДАР Кличка.
Вже сьогодні рейтинг опозиції лишається нижчим, аніж рейтинг влади. За останніми даними, за опозицію готові голосувати 25,6 % виборців (дані соціологічної служби Центру імені Разумкова). Якщо така динаміка зберігатиметься, то опозиції буде складно посісти перше місце в перегонах і отримати дуже необхідну для неї психологічну перевагу напередодні президентських виборів 2015 року.
Комуністи
Економічна політика влади та низький рівень соціального забезпечення спричинили до росту рейтингу українських комуністів, який, за останніми даними складає понад 7%.
Нині комунсти розпочали масовану рекламну кампанію, суть якої – боротьба з корупцією. При цьому – абсолютно не відомо за які кошти проводиться дана рекламна кампанія, оскільки до офіційного початку виборів, політичні сили не мають звітувати про свій виборчий фонд та витрати з нього.
Треті сили.
Альтернатива або «треті сили», яких хочуть бачити в бюлетені біля 40% виборців, станом на зараз обмежуються двома політичними проектами, які можуть потрапити до парламенту – УДАРом Кличка та Вперед Україна Наталі Королевської. За Кличка готові проголосувати 9,7% виборців , за Королевську – 4,6%, що наближає її до подолання прохідного бар’єру та встановлення своєріжного рекорду.
Рекорд Королевської – це спроба наростити серйозний політичний рейтинг упродовж нетривалого часу, що раніше ще нікому не вдавалося. Попит на нових політиків та потужний фінансовий і медіа-ресурс із невідомих джерел – основна складова феномену росту рейтингу колишньої соратниці Тимошенко, яку опозицоінери нині підозрюють у співпраці з владою, зважаючи на активне сприяння та просування її в ЗМІ, в тому числі і в державних.
Лишаються шанси потрапити до парламенту і в ВО Свобода, яка на початку червня мала 3% прихильників.
Інших неспоідванок не буде. Парламентська колода буде розіграна згаданими вище політсилами. Розігриш вже почався, всі партії готуються до виборчих з’їздів та формують виборчі списки, які і складатимуть найбільший інтерес.
Бо від людей, які потраплять до парламенту, прямо залежить його якість.
