12 липня в рамках п’ятого засідання українсько-російської міждержавної комісії відбулася зустріч президента України Віктора Януковича та президента Російської Федерації Володимира Путіна. Попереднє, четверте, засідання цієї комісії відбулося ще у листопаді 2010 року і з того часу назбиралося багато питань, які можна вирішити лише за участю президентів двох країн.

Після підписання Харківських угод у квітні 2010 року українська сторона сподівалася, що Росія буде готова йти на поступки щодо ціни природного газу, особливо щодо зміни формули ціноутворення. Але виявилося, що ці угоди були кульмінацією українсько-російських відносин після яких Росія не збиралася робила жодних поступок. Росія принципово не погоджується на зміну формули ціноутворення і ціна російського газу, яка прив’язана до цін на нафтопродукти, почала стрімко зростати.

Переговори про зміну принципів ціноутворення вже давно зайшли в глухий кут. У березні 2012 року голова правління НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін визнав, що «на своєму рівні ми вичерпали всі можливості для подальшого переговорного процесу. Тепер він буде продовжений між керівниками обох держав». Запевнення українського керівництва, що переговори зрушили з мертвої точки, відразу спростовувалися російською стороною.

Російська сторона дуже холодно ставиться до будь-якої ідеї переписання газового контракту. Ця угода повністю влаштовує Росію і єдиним способом зниження ціни на газ для України є подальші поступки – такі як контроль над газотранспортною системою чи вступ України до Митного союзу. Як прямолінійно заявив президент Російського газового товариства, депутат Держдуми Росії Валерій Язєв у березні 2012 року, «Вимоги української сторони є необґрунтованими. Ми готові до переговорів і беремо участь у них, але хотілося б, щоб вимоги були розумними і обґрунтованими. Українська сторона не пропонує нічого натомість – просто вимагає прямолінійно, тупо знизити ціну на газ, який постачається».

Зважаючи на непоступливість російської сторони з одного боку та небажання йти назустріч російським забаганкам з другого боку, українська влада приклала чимало зусиль для посилення своєї позиції на майбутніх переговорах щодо газу.

Найголовнішим стратегічним завданням стало зменшення залежності від російського газу шляхом пошуку шляхів диверсифікації постачання газу до країни, заміна газу на інші енергоресурси, особливо вугілля, та впровадження заходи енергозбереження.

Крім того, наголос робиться на збільшення власного видобутку газу, яке повинно відбуватися кількома шляхами. Найперше, це збільшення видобутку на наявних свердловинах. Тут поки що немає особливо чим похвалитися: за даним Держстату, видобуток природного газу за перших п’ять місяців 2012 року становив 8,0 мрлд кубометрів, тобто зростання відбулося лише на 0,02% у порівнянні з відповідним періодом минулого року.

По-друге, збільшення видобутку на шельфі Чорного моря. «Чорноморнафтогаз» планує збільшити видобуток газу з 1 млрд кубометрів у 2011 році до 2-х млрд кубометрів до 2015 року і до 3-х млрд. куб. м. до 2017 року. Для того компанія купила дві бурові установки (відомі також під назвою «вишки Бойка»). До речі, Росія не дала дозволу на прохід своїми територіальними водами для першої з них, переіменованої в «Петро Годованець», але згодом запропонувала розробляти шельф спільними зусиллями. За словами анонімного представника Газпрому, «ми намагаємося пояснити, що всі односторонні проекти на Чорноморському шельфі є безперспективними і шкодять широкій енергетичній співпраці двох країн».

По-третє, збільшення видобутку газу можливе у рамках угод про розподіл продукції, особливо це стосується нетрадиційного газу. Американська компанія Chevron буде розробляти Олеську площу, а  британсько-нідерландська Shell — Юзівське родовище. До кінця року буде проведено ще чотири тендери на право розробляти ділянки в Україні. Примітно, що у жодному із тендерів росіяни участі не брали.

Про рішення зменшити споживання російського газу Україна повідомила «Газпром» ще у минулому році. У червні цього року Кабінет міністрів України затвердив прогнозний баланс надходження і розподілу природного газу на 2012 рік з обсягом імпорту НАК «Нафтогаз України» лише 27 млрд кубометрів, а Ostchem Holding Limited – 8 млрд кубометрів газу.

Відтак за 6 місяців 2012 року Україна скоротила імпорт газу з Російської Федерації до 16 млрд кубометрів, що на 55% менше показників аналогічного періоду минулого року. Таке рішення українського уряду викликало різкий протест з російського боку, оскільки «Газпром» очікує, що Україна купить не менше 40 млрд кубометрів газу. Голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер заявив 27 червня, що «контракт передбачає постачання 52 млрд кубометрів газу на рік і ніяких домовленостей про зниження цього обсягу немає». Українська сторона резонно зауважує, що попереджала про зниження закупівлі газу і така можливість обумовлена контрактом. Єдиним способом для «Газпрому» змусити Україну вибрати весь законтрактований обсяг – це звернутися до міжнародного суду. Міллер заявив, що «Газпром» може подати позов проти України в разі недобору нею в 2012 році мінімального контрактного обсягу російського газу, але виглядає, що українську сторону це ніскільки не хвилює.

Відтак напередодні зустрічі президентів в Криму, українсько-російські відносини перебували на найнижчому рівні за весь час президентства Віктора Януковича.

У попередньому блозі я писав, що  голосування за закон «Про засади державної мовної політики», який практично перетворює російську мову на другу державну мову, мало б спрацювати як позитивний сигнал для Росії. Виглядає, що українська вдала захотіла хоч якось підсолодити українсько-російські стосунки і росіяни очевидно мали прямий вплив на це рішення українського парламенту. Непрямо це підтвердив Володимир Путін у своєму виступі на нараді послів та постійних представників Росії 9 липня у Москві.

Говорячи про необхідність посилення використання Росією «м’якої сили» за кордоном, Путін пошкодував, що фактор російської мови не використовується у повній мірі, але відзначив, що знає про плани, які готуються у цій галузі і попросив активніше просувати ці ідеї та плани. Тут варто зауважити, що Конституційний Суд України в рекордно короткий термін розглянув питання про вибори Голови Верховної Ради України і оголосив своє рішення у день приїзду Путіна в Україну. Як відомо, чинний спікер Володимир Литвин відмовився підписувати закон про мови, але тепер парламент має можливість замінити Литвина на більш поступливу людину у цьому питанні.

Але такий реверанс в сторону Росії аж ніяк не вплинув на прийняття ключових рішень. Росія і надалі не бажає йти на жодні поступки.

Про відсутність прогресу в газових переговорах стало зрозуміло ще раніше – після зустрічі Азарова з Медведєвим в рамках засідання Міжурядового комітету з економічного співробітництва українсько-російської міждержавної комісії, коли не було озвучено жодних планів підписання документів стосовно газу. Згодом відсутність прогресу у переговорах офіційно визнала російська сторона. Помічник президента Росії Юрій Ушаков заявив на брифінгу 11 липня, що «газова тематика, природно, буде присутня, але поки документи не підготовлені, тож я не думаю, що їх вдасться погодити за ці години, які залишаються до зустрічі».

У свою чергу на зустрічі з Клубом головних редакторів СНД, Грузії й Балтії Віктор Янукович наголосив, що газове питання може загострити його відносини з президентом Росії Володимиром Путіним.

Путін доволі своєрідно відповів Януковичу на його погрози «гостро поговорити». Мало того, що літак російського президента приземлився в Севастополі із запізненням на чотири години, Путін також здійснив незаплановану зупинку по дорозі до Ялти. Причина цієї зупинки дуже проста – Путін спілкувався із байкерами із клубу «Нічні вовки», в той час як Янукович чекав високого гостя в Ялті. Ці вчинки Путіна чітко показують його справжнє ставлення до українського президента.

Зустріч тет-а-тет тривала лише півгодини, що свідчить про те, що двом президентам немає особливо про що говорити.