Незважаючи на період відпусток і гаряче літо, нещодавно сталося кілька знакових подій, які потенційно можуть мати дуже значний вплив на життя багатьох українців.
По-перше, 19 липня представники України та Європейського Союзу парафували текст угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка є невід’ємною частиною Угоди про асоціацію. Міністерство економічного розвитку та торгівлі України провело величезну роботу щодо остаточного узгодження тексту англійською мовою і тепер необхідно перекласти цю угоду українською мовою та мовами країн Європейського Союзу. Практично вся технічна робота, яка тривала чотири роки, є завершеною і парафування угоди про зону вільної торгівлі з ЄС треба всіляко вітати.
Правда, ніхто не береться прогнозувати коли цю угоду буде підписано. За словами міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта, крім візового питання, переговори про Угоду про асоціацію Україна-ЄС фактично зупинилися. Без вирішення питань з правами людини, демократією, застосування вибіркового правосуддя та корупцією говорити про якісь перспективи підписання Угоди про асоціацію просто недоречно.
По-друге, 23 липня на третьому засіданні міністрів закордонних справ «Східного партнерства» ЄС та Україна підписали Договір про внесення змін та доповнень до Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз. Угода про спрощення видачі віз між Україною і ЄС набере чинності після схвалення Радою ЄС і ратифікації Європарламентом і Верховною Радою. Згідно з оновленою візовою угодою розширено категорії громадян України, які зможуть отримувати візи до Євросоюзу за спрощеною процедурою – представників громадських організацій, учасників програм прикордонного співробітництва, представників релігійних громад, учасників конференцій, семінарів тощо. На думку єврокомісара з питань розширення та сусідства Штефана Фюле, це рішення мало б послужити потужним позитивним сигналом для українського суспільства. Спрощення візового режиму для чотирьох категорій українців (на додачу до існуючих чотирнадцяти) і чіткіші правила видання довготермінових, багаторазових та безкоштовних віз слід вітати.
Водночас ці зміни є незначними порівняно із бажаним безвізовим режимом. Тут Україні, на жаль, нічим похвалитися і зовсім не варто у цьому звинувачувати європейців. Україна провалила роботу щодо реалізації Плану дій з візової лібералізації, наприклад парламент навіть не ухвалив потрібних законів. На цьому напрямку нас обігнала навіть Молдова, де, наприклад, вже давно видають біометричні паспорти. Виглядає, що українська влада тільки на словах виступає за безвізовий режим з Європою. В країні, де панує одна політична сила, яка переконує про свою відданість європейській інтеграції, така ситуація з виконанням Плану дій з візової лібералізації є свідченням того, що насправді влада не зацікавлена в безвізових поїздках своїх громадян до Європи.
І хто тепер пам’ятає, що у 2010 році Віктор Янукович переконував, що не пізніше як через рік Україна матиме безвізовий режим і отримає зону вільної торгівлі з ЄС?
По-третє, Президент України Віктор Янукович вніс до Верховної Ради України проект закону “Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі”. Цей законопроект під номером 0266 був зареєстрований на сайті Верховної Ради 24 липня (тексту договору на сайті немає). Договір про утворення зони вільної торгівлі СНД був відписаний від України Миколою Азаровим ще 18 жовтня 2011 року. Згодом Росія пропонувала синхронно ратифікувати даний договір, але не дочекавшись від України конкретної відповіді, Державна дума РФ ратифікувала документ 20 березня, а Рада Федерації Росії – 28 березня. Попри настирливі нагадування Росії про необхідність ратифікувати цей договір, українська влада зовсім не поспішала. Українські експерти наголошували на тому, що документ містить положення, які не відповідають національним інтересам України, а відтак варто дочекатися вступу Росії до Світової організації торгівлі і тоді передомовитися на принципах СОТ (Російська Дума ратифікувала протокол про вступ Росії в СОТ 10 липня 2012 року, але не було жодної інформації про додаткові переговори між Україною та Росією з приводу зони вільної торгівлі. 9 серпня Росія стане повноправним членом СОТ).
Тут варто зауважити, що згідно з рішенням уряду від 9 листопада 2011 року даний договір вже передавали для ратифікації в парламент. 19 березня 2012 року Президент України Віктор Янукович заявляв, що договір про ЗВТ в рамках СНД буде ратифікований найближчим часом, а Азаров переконував, що “ми готові докласти всіх зусиль для завершення процедури ратифікації Україною цієї угоди”. Однак 21 березня лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов заявив, що Верховна Рада поки що не готова до ратифікації цієї угоди.
Цікаво, що змінилося з того часу? Чому договір, який так лобіює Путін і який не відповідає інтересам України, не був ратифікований раніше, а лише тепер про нього знову згадали? На рішення Януковича плинула його зустріч з Путіним 12 липня в Ялті чи все таки початок виборчої кампанії має значення? Зважаючи що тексту договору не оприлюднено на сайті Верховної Ради, за що будуть голосувати депутати – за договір з багатьма виключеннями з режиму вільної торгівлі чи все таки щось було змінено?
Україні вигідно бути членом повноцінної зони вільної торгівлі СНД. Однак відсутність відповідей на ці запитання в черговий раз ставить під сумнів справжні наміри влади та її мотивацію.
Україна залишається в “сірій зоні” між Європою та СНД. Цей маятниковий рух тим не менше не заважає українському екстеблішментові займатися тим, що у чому він має найвищу кваліфікацію – збагачуватися в Україні.
Як тільки закінчилося Євро-2012, на яке було втрачено 40 мільярдів гривень з державного бюджету, як влада зайнялося пошуком нових шляхів “розпилу” грошей. Мова не йде про якісь “нещасні” 100 мільйонів гривень, які Кабмін виділив для НСК “Олімпійський” 4 липня – вже після завершення чемпіонату. Всі кошти, які були витрачені на підготовку до чемпіонату, виділялися без тендерів (мотивуючи те тим, що немає достатньо часу для проведення тендерних процедур). За інерцією, навіть після завершення чемпіонату певну суму грошей ще можна витратити без тендерів.
Вихід було знайдено. Поки вся країна була збурена голосуванням за закон про мови і опозиція пішла з парламенту, коаліція тихенько проголосувала за низку законів. Серед них і законопроект №9634, за який проголосували 4 липня. Цим законом було усі закупівлі за кошти державних підприємств було виведено з-під дії закону про «Про здійснення державних закупівель». Наслідком такого закону є те, що закупівлі будуть здійснювати без тендерів, а результати таких закупівель не будуть друкувати у “Віснику державних закупівель”. Відтак громадськість не дізнається про “вишки Бойка”, малину для президента за 672 грн/кг чи лавочки в метро за 63 тисячі гривень за штуку.
За даними порталу “Наші гроші”, у 2011 році всього в Україні було проведено тендерів на 325 мільярдів гривень. З них близько 250 мільярдів гривень – це тендери, проведені власним коштом держпідприємств. За перше півріччя 2012 року суму ще більша – вже проведено тендерів на суму 307 мільярдів гривень. Відтак ціна питання є дуже високою.
Головне юридичне управління 27 червня 2012 року висловило свої зауваження до законопроекту, вказавши, що “його положення не відповідають нормам Конституції України, інших законів, а у його тексті існують внутрішні неузгодженості”. Ухвалення закону може “призвести до обмеження конкуренції у відповідних сферах, підвищення корупційних ризиків під час здійснення відповідних закупівель, а також до неефективного витрачання бюджетних коштів і додаткових бюджетних витрат”.
Незважаючи на таку важливість законопроекту та критичні зауваження, Верховна Рада дуже швидко розглянула даний проект – на все про все пішло лише 4 (чотири!) хвилини. Навіщо щось обговорювати, якщо законопроект розроблений Кабміном, схвалений Адміністрацією президента і підтримується коаліцією?
Голова Верховної Ради Володимир Литвин (який нібито 4 липня подав у відставку), підписав цей закон і 17 липня передав його на підпис президентові. Відтак тепер, як не парадоксально, вся надія на Януковича чи точніше на його небажання ще більше зіпсувати стосунки з Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та Єврокомісією. Розширення переліку товарів, робіт і послуг, закупівля яких здійснюється на неконкурентних умовах може призвести до погіршення відносин із цими міжнародними інституціями, зокрема, які вже раніше висловлювали свої критичні зауваження.
Але ще навіть до будь-яких наслідків прийняття цього закону, навіть якщо президент накладе вето на цей закон, Віктор Янукович все одно винуватий. Тому що не можна монополізувати всю владу в країні і не відповідати за свій уряд, свою адміністрацію і свою коаліцію.
