Україна часом нагадує країну, яка, роблячи крок уперед, обов’язково має зробити два назад. Провівши декілька виборів за пропорційною системою та досягнувши у 2004-му році компромісу політичних еліт про перехід на парламентську модель, у 2010-му, волею Віктора Януковича, країна повернулася до президентської моделі, а зараз – до змішаної виборчої системи.
Відтак, вибори будуть більш складними технологічно і не даватимуть відповіді виборцеві на основне питання – хто відповідатиме за його, виборця, життя. Адже, сподівання на мажоритарного кандидата – це швидше надії на поремонтовану дорогу чи під’їзд, а сподівання на партію – на нові політичні практики, людей та підходи до врядування. А це зовсім інші речі.
Складною буде кампанія і для партій. Їм доведеться проводити як партійну кампанію, так і слідкувати за висуванцями в округах, захищати результати списку, та кожного кандидата, що суттєво ускладнює процес.
І це при тому, що стосунки поміж самими партіями нині більше схожі на військові дії на виживання, а зовсім не на боротьбу за власного виборця, як це мало би бути в демократичній країні з усталеними традиціями.
Партія влади максимально готова до кампанії, маючи у власних руках всі владні повноваження, адміністративний ресурс, найбільший в країні фінансовий ресурс, та відповідно, кадри.
Максимально близькими на цих виборах для регіоналів лишатимуться комуністи, які мають шанси знову підібрати розчарований лівий електорат через відсутність конкуренції на лівому полі. Присутність комуністів у владній коаліції дає їм гарантії відсутності проблем та сприяння з боку влади, як потенційному союзнику у майбутньому парламенті, який вже давно не грав самостійної гри.
Головний опонент регіоналів – КОД (Комітет опору диктатури, який виставлятиме спільний список Батьківщини Тимошенко, Фронту Яценюка та, ймовірно, Свободи Тягнибока). Зважаючи на кількість кримінальний справ, які сьогодні відкриті щодо лідерів КОД, його кампанія навряд чи буде особливо гострою та помітною, але завдання отримати мандати та, відповідно, депутатську недоторканність, для залишків опозиції буде сильним мотиватором. Відтак, навряд чи в списку будуть нові люди та нові підходи.
За таких умов КОД може серйозно втратити від конкуренції з Ударом Віталія Кличка, який йтиме новою командою, значно більше відповідаючи на запит виборця. Удар вже сьогодні практично зрівнявся з Фронтом змін Яценюка, і не дав згоди на похід на вибори єдиним списком. Якщо Кличко витримає цей бій самостійно і потрапить до парламенту, зігравши в «третю силу», то саме він отримає «золоту акцію» в новій Верховній Раді, коли за його голоси, а значить і за посади для його людей, будуть змагатися і влада, і КОД.
Це – баталія загальноукраїнська, проте таких баталій очікується ще 225 – в округах. Нині за мандати, тобто за недоторканність, підуть змагатися чи не всі великі бізнесмени, які, на фоні кількості рейдерських атак та кримінальних справ, прагнутимуть певного політичного даху. А ще – колишні політики «першої ліги», що мають амбіцію повернутися.
Дуже ймовірно, що в похід за депутатським мандатом піде не лише Віктор Ющенко, але й Леонід Кучма по рідній Чернігівщині. Не виключають участі в мажоритарних виборах і бізнесу «вищої ліги» – Віктора Пінчука, Дмитра Фірташа, Віктора Медведчука, який, повернувшись, навряд чи гратиме в чужі ігри.
Паралельно з цим спостерігатимуться і активні громадські рухи, такі як кампанія «Чесно», в якій громадські активісти мають намір розказати українцям правду про кожного кандидата: з усіма плюсами та мінусами. Успішна кампанія може лише збільшити кількість тих, хто не хоче голосувати за вже звичних політиків зі звичними для них політичними практиками.
Запасних варіантів не буде: Конституційний суд заборонив одночасно йти в окрузі і балотуватися за списком. І це попри попередній домовленості, завдяки яким депутати з опозиції підтримали новий закон про вибори. І цей приклад ще раз довів: узгоджених правил гри на цих виборах не буде. Компроміси, як показує досвід, річ дуже умовна і тимчасова.
