Українські вибори поставили західні країни перед дилемою: визнати їх демократичними не підніметься рука в жодного західного лідера чи авторитетної інституції, не визнати та ізолювати Україну Захід також не може. Хоча б тому, що тоді Віктор Янукович може різко повернути на Схід, та ще й отримати там певні преференції.

Він, Янукович, поки що не демонструє особливого поспіху та бажання опинитися в Митному союзі з Росією, Білоруссю та Казахстаном, не дивлячись на гарячі запрошення Володимира Путіна. Віктор Янукович має добрий приклад Білорусі, де дешевий газ дорого коштує країні, і де «пряники» дуже швидко закінчуються.

Але ніхто не знає, що робитиме Янукович, якщо опиниться у безвиході перед зачиненими дверима на Заході. Він часто робив те, чого прагматичні та логічні аналітики не сподівалися і не прогнозували.

Україна – не Білорусь, та й не Росія. Тут справді є політичний та медійний плюралізм, тут значно більше відкритості. Окрім того, Україну не так вже й легко ізолювати, надто вона велика. Та й ізоляція в першу чергу вдарить в першу чергу по тим людям, які є щирими прихильниками заходу. Адже, визнавши український авторитаризм за доконаний факт, Захід лише стимулюватиме українську владу діяти максимально авторитарно, і стосовно політичних опонентів, і стосовно громадських активістів.

Зрештою, делегітимізувати парламент, обраний з порушеннями, не погодилася навіть українська опозиція, яка ніби то є головним постраждалим від фальсифікацій.

Але визнавати такі вибори теж не можна. Адже це означатиме сигнал для влади, що будь-які фальсифікації та маніпуляції з законом, задіювання силових структур та судів може бути безкарною практикою. Напередодні 2015-го цей урок – не надто позитивний.

В цій ситуації максимально уважним треба бути саме до конкретних людей, які були причетні до фальсифікацій. Причому увага ця має бути як з боку Заходу, який має конкретні механізми впливу у вигляді віз чи можливості блокування рахунків, так і з боку опозиції, яка має домогтися прецедентів покарання винних а також змусити владу піти на стабільні та сталі домовленості щодо виборчих правил – щодо виборчого кодексу. 

Це необхідні дії для того, аби висновки таки були зроблені і безкарність не стала типовою ознакою української держави. Про це вже говорить чимало захдіних політиків та експертів, зокрема екс посол США в Україні Стівен Пайфер. Але для цього Заходу треба таки розмовляти з українською владою – через посередників, дуже жорстко, демонструючи серйозність намірів запроваджуючи конкретні санкції проти конкретних людей. Але розмовляти. Бо інакше мовчанка заходу посилюватиме бажання розмовляти зі Сходом. А там вміють говорити дуже переконливо.