Євро 2012 для багатьох чільних представників української владної команди давно було солодкою мрією, улюбленою іграшкою та щирим захопленням як в сенсі заробляння грошей, так і в сенсі футболу. За право проводити чемпіонат боролися, його відстоювали і його справді чекають. Недарма ж саме в футбол українські олігархи так полюбляють вкладати гроші, будуючи величезні стадіони та купуючи дорогих бразильських футболістів.
Мої розмови з деякими представниками влади про необхідність покращувати імідж України за кордоном, який остаточно зіпсували відеокадри Юлії Тимошенко за гратами та висновки щодо кримінального переслідування опозиції, переривалися тим, що, мовляв, достатньо «на рівні» провести Євро 2012. І на цій позитивній емоції всі інші проблеми будуть згасати.
Проте, очевидно, любов західних лідерів до футболу може виявитися не настільки сильною, як їхня турбота про власний політичний імідж. Відтак, перспектива сидіти в VIP ложі поруч з Віктором Януковичем, який через свої полічні дії впритул наблизився до звання черговий диктатор в центрі Європи, виявляється ну дуже не привабливою для європейців.
А от для рядових вболівальників важливі не так іміджеві, скільки цілком практичні втрати. Футбол вони люблять, але не люблять не якісний сервіс за дуже великі як для європейців гроші. Ціни на готелі в Києві, яких до Євро будували чомусь винятково в преміум класі, виявляються захмарними, а українське бажання за кілька тижнів чемпіонату «відбити» всі інвестиції в готельний бізнес, не поступилося почуттю патріотизму. Тож очікуваного натовпу багатих вболівальників може також не відбутися.
Загалом, Євро, в яке так багато вклали грошей та зусиль, може бути своєрідною квінтесенцією політики нинішньої владної команди: величезні вкладення енергії можуть призвести до проблем і пусток, замість очікуваного покращення іміджу та клондайків.
Імідж країни ніколи не вимірюється лише одним елементом, пов’язаним зі спортом. Імідж політика не вимірюється його гостинністю і вмінням облаштовувати розкішні VIP ложі для гостей. Імідж політика визначається вмінням бути авторитетним, балансувати, мати підтримку свого народу та повагу партнерів. І в цьому Віктор Янукович став розчаруванням як для українців, так і для міжнародних партнерів. І Тимошенко лише один із яскравих елементів, що це демонструють.
Проте, ця демонстрація надто яскрава: Ангела Меркель просто не може собі дозволити сидіти поруч з Януковичем на стадіоні, в той час, як її партнерка по Європейській народній партії Юлія Тимошенко сидітиме в камері Качанівської жіночої виправної колонії.
