Вибори стартували. Стартували глобально – з командами політтехнологів, великими грішми та надактивним створенням віртуальної реальності.

Вибори стартували, бо в інформаційний простір різко і тотально повернулася тема мови, яка останні роки, в міжвиборчий період, чомусь була зовсім не актуальною.

Вибори повернулися, як повернулися в округи народжені там, в маленьких містечках та селах, бізнесмени, політики та зірки. І обвішали цілу країну своїми вдалими та не дуже фотозображеннями.

Вибори почалися, бо пенсіонери отримали додаткові сто гривень до пенсії від президента, який раптом згадав про соціальну політику та вирішив ініціювати ці самі 100 гривень доплати, і по продуктовому наборові гречки та згущівки з фотокарточкою добродія, який зараз ніби просто так дбає про малозабезпечних, але ще нагадає про себе у виборчому бюлетені.

Вибори стартували, бо пристрасті знову закипають. Вони змінюють тотальне розчарування та головний діагноз від простого люду: всі вони одинакові. Мовний законопроект дуже вдало показує, що не всі, що одні ніби захищають україномовних українців, а інші – також ніби захищають українців, але російськомовних. Тож здавалося б зрозумілий і чіткий діагноз української політичної хвороби – використання влади як інструменту доступу до ресурсу, а не як інструмент побудови держави та стратегування політики – тепер вже й не такий очевидний,  адже є ті,  хто захищає мову,  і хто проти…

Ідеальна технологія. Далі буде щось зі стандартного набору: скандал з «педофілами, гомосексуалістами», чи ще чимось таким, що має мінімальний стосунок до реального життя мільйонів українців.

Такі ігри вигідні багатьом: медіям, бо дають скандал, а значить рейтинг; політикам, бо відволікають від головного питання: а де покращення нашого життя вже сьогодні і що кожен політик зробив для його покращення; політтехнологам, бо такі нехитрі схеми керування масовою свідомістю за допомогою натискання на хвору мозоль, дають максимальний ефект і великі гроші.

Але вони не вигідні більшості: вчителям та лікарям, які лишаються затиснутими в бюджетні лещата і не мають можливості інакше працювати та заробляти; підприємцям, які затиснуті в лещата корупції та рейдерства під прикриттям силових структур; молоді, яка затиснута в лещата безвідповідальної політики, яка не творить умови для інновацій та простір для реалізації кожної молодої людини, а займається заробітком та передвиборчим популізмом.

Це все не нове. Це все вже було. Кожні вибори в Україні схожі, як близнюки: мова, недоторканність, пільги, дотації. Але після виборів та шоу наступають будні…