Торговельні відносини України і Росії вже давно перейшли з економічної площини в політичну.

Для сторонніх спостерігачів може видатися, що оскільки Україна не зближується з Європейським Союзом, то вона рухається в сторону Росії, але це далеко не так.

Суперечки між Україною і Росію за останніх два роки суттєво почастішали. Напруження щодо запровадження Росією утилізаційного збору з автомобілів, які імпортуються до Російської Федерації в черговий раз нагадало про низку проблем у двосторонніх відносинах. Варто також згадати так звану «сирну війну» чи постійне намагання України домовитися про зміну ціну на російський газ.

«Автомобільна війна» є особливим випадком, оскільки це перший торговельний конфлікт після того, як Росія стала членом СОТ. Нагадаю, що з 1 вересня Росія запровадила утилізаційний збір на автомобілі, які імпортуються до Росії. Звільнення від сплати цього збору є лише у країн-членів Митного союзу і оскільки Україна не входить до МС, то цей збір був застосований і до нашої країни. В результаті запровадження цього збору вартість українських автомобілів в Росії зросте приблизно на третину, що призведе до скорочення їх продажу.

Постає запитання: а як же тоді членство України у зоні вільної торгівлі СНД? Хіба зона вільної торгівлі не передбачає ліквідації торговельних бар’єрів в торгівлі? Азаров від імені України підписав цей договір 18 жовтня 2011 року , а Верховна Рада ратифікувала договір про вільну торгівлю СНД 30 липня 2012 року. Багато хто сподівався, що ця угода покладе край торговельним війнам між членами цього об’єднання, а відтак Україна матиме кращі умови торгівлі з Росією після входження в силу цього договору. Принаймні у цьому нас переконували українські посадовці.

Однак сталося те, що передбачали експерти. Підписання та ратифікація договору про зону вільної торгівлі СНД практично нічого не змінило в стосунках колишніх союзників. До речі, цю угоду ратифікували лише Росія, Білорусь і Україна. А от Казахстан – член Митного союзу, – не поспішає її ратифікувати. Вірменія, Киргизія, Молдова й Таджикистан також підписали цей договір у 2011 році, але жодна з цих країн його не ратифікувала. Можливо вони підписали договір під тиском Путіна – тодішнього прем’єра, але не ратифікують його зараз, бо розуміють, що ніякого ефекту з цього договору не буде.

Після оголошення про запровадження Росією утилізаційного збору, Азаров переконував українців, що нашої країни це не стосуватиметься. Але Росія запровадила цей збір і ніяких винятків не зробила і очевидно, що це було несподіванкою для українського уряду.

Після запровадження Росією утилізаційного збору Україна довго вагалася з кроком у відповідь. Міністерство економічного розвитку і торгівлі підготовило чотири проекти розв’язання проблеми, однак жоден з них так і не був реалізований. Тому нарешті уряд підготував у відповідь постанову Кабміну про запровадження утилізаційного збору на імпортовані з Росії автомобілі і автобуси. Досить цікаво, що постанову було оприлюднено лише 14 вересня, хоча її було прийнято ще 3 вересня. Причина полягає в тому, що Азаров обіцяв «домовитися». Очевидно, як завжди, сподівалися конфлікти «зам’яти».

Конфлікт залагодити не вийшло. Мабуть правий другий президент України Леонід Кучма, який на ялтинському саміті YES прямо спитав Азарова: може варто перестати ходити до Росії з простягнутою рукою? Азаров мав би відчувати себе обманутим. Вкотре.
Тут слід зауважити, що не тільки український уряд повірив у те, що вступ Росії до СОТ змінить правила гри у цій країні та її відносини з торговельними партнерами. Чимало відомих експертів також повірили в те, що зі вступом Росії до СОТ імпорт до цієї країни стане легшим, а стосунки цієї країни з торговельними партнерами стануть цивілізованими.

Наприклад, Андерс Аслунд з Інституту міжнародної економіки імені Пітерсона, агітуючи за надання Росії постійних нормальних торговельних стосунків зі США, наприкінці серпня наголошував, що зі вступом Росії до СОТ мито на експорт американських легкових автомобілів суттєво знизиться з 25% до 15%, що сприятиме збільшенню експорту США до Росії.

Але Росія і не планувала змінювати умови торгівлі. Задовго до офіційного вступу до СОТ Росія розробили механізм захисту своїх автовиробників від іноземної конкуренції. І якщо Росія погодилася на зниження мита з 25% до 15%, то для росіян це не означає, що не можна використати інші важелі, які практично нівелюють зниження мита.

До речі, хоча українські ЗМІ наголошують, що утилізаційний збір запроваджений на українські автомобілі, насправді тут Росія нікого не «дискримінує» – збір стосується всіх країн, які не є членами Митного союзу.

Сполучені Штати Америки, Європейський Союз, інші торговельні партнери Росії, в тому числі і Україна, застерігали Росію від цього кроку, оскільки такий крок суперечить правилам СОТ. У Світовій організації торгівлі теж заявили, що такий крок є порушенням її правил.

Щось від цього змінилося? Ні, Росія робить те, що вважає за потрібне. Росія захищає свої національні інтереси незважаючи на те, чи брала вона на себе якісь зобов’язання чи ні. В Росії сподіваються, що розслідування затягнеться на кілька років, а відтак російські автовиробники будуть мати пільгові умови протягом цього часу.

Про те, що ставши членом СОТ Росія не змінить своєї поведінки і надалі буде робити те, що вважає за потрібне, можна було судити із ситуації з Грузією. Грузія, як член СОТ, була останньою перешкодою для вступу Росії до Світової організації торгівлі. Після російсько-грузинської війни у серпні 2008 року економічні стосунки між країнами практично припинилися. Росія заборонила імпорт грузинських вин і мінеральної води. Після тривалих переговорів економічний конфлікт нарешті вдалося розв’язати за допомогою швейцарських посередників і Грузія підписала двосторонній протокол з Росією. Але коли головного санітарного лікаря Росії Геннадія Оніщенка запитали, чи можна сподіватися, що грузинські вина можна буде купити в російських магазинах, то його відповідь була дуже відвертою – так, можна, але тільки тоді, коли Росія вважатиме, що грузинська продукція відповідає стандартам Російської федерації.

Іншими словами, у економічних стосунках з іншими країнами Росія послуговується своїми інтересами, при чому не завжди економічними, а скоріше політичними. Її економічна потуга є основним знаряддям для заохочення, а для непокірних – для заганяння в орбіту своїх геополітичних інтересів.

І не факт, що навіть ставши членом Митного союзу, Україна уникне торговельних «воєн». Приклад постійного братерства-шантажу між Росією і Білоруссю чітко демонструє ц і стосунки. На жаль, Росія залишається доволі непередбачуваним торговельним партнером.