Фінансова криза в Європі розгоряється з новою силою. Основною причиною загострення кризи є ситуація в Греції, де після парламентських виборів так і не було сформовано парламентську коаліцію. Відтак під загрозою опинилося виконання програми порятунку економіки і все частіше лунають голоси про неминучість виходу Греції із Єврозони.

Грецію лихоманить уже декілька років. Чотири роки поспіль продовжується економічний спад. Країна вже втратила п’яту частину свого ВВП. Рівень безробіття сягнув 22%, а доходи населення продовжують знижуватися.

Жорсткі заходи економії, які країна проводила для зменшення дефіциту державного бюджету та державного боргу, є недостатніми. План реформ, розроблений для Греції Європейською Комісією, Європейським центральним банком та Міжнародним валютним фондом  (ці три організації часто просто називають «трійкою») передбачає подальші суворі заходи економії.

Однак Греція вже втомилася жити в режимі постійної економії  і саме тому дедалі більше греків виступає проти вимог подальшого урізання видатків. У цьому прагненні вони не одинокі: новообраний президент Франції Франсуа Олланд також виграв вибори, наголошуючи на необхідності заміни режиму економії на режим стимулювання економіки.

Ставлення греків до шляхів виходу з кризи проявилося на парламентських виборах 6-го травня. Перше місце зайняла партія «Нова демократія», друге  – ліворадикальна партія «Сіріза», а на третьому опинився Загальногрецький соціалістичний рух («ПАСОК»).

«Сіріза» виступає категорично проти вже узгодженої програми порятунку Греції і наполягає на відміні режиму економії. Партії, які підтримували програму економії, різко втратили підтримку виборців.
Незважаючи на тривалі та інтенсивні переговори, партії  так і не змогли сформувати коаліцію для формування нового уряду. Принциповою відмінністю у позиціях партій є ставлення до плану реформ в економіці, які був розроблений «трійкою». Саме тому Греція буде проводити повторні вибори 17-го червня, а до того не зможе отримати другий пакет фінансової допомоги в розмірі 130 млрд євро.

Після провалу переговорів про створення коаліції загрози виходу Греції із Єврозони зростають з кожним днем. Цілком ймовірно, що на нових виборах у червні противники режиму економії можуть отримати навіть більше голосів, ніж вони мали за результатами виборів 6-го травня. Відтак експерти вважають, що червневі вибори будуть одночасно і референдумом про майбутнє євро в Греції.

Спочатку у Європі не допускали, що Греція може вийти зі Єврозони. До певної міри це була навіть заборонена тема. Потім в ЄС почали говорити, що Греція залишиться із спільною європейською валютою, але треба готуватися до гіршого. Тепер дедалі частіше лунають заклики (іноді доволі впливових економістів), що вихід Греції з Єврозони є неминучим і водночас навіть бажаним для відновлення економічного зростання у цій країні.

Не можна сказати, що греки хочуть вийти із Єврозони (проти цього виступає близько  75% населення), але водночас побоюються такого розвитку подій. Відмова від євро та повернення до драхми може потягнути за собою замороження депозитів, практично неминучим є дефолт і наступну девальвацію національної валюти. За останні кілька днів греки забрали з банків більше мільярда євро, а з початку 2010-го року і дотепер ця сума становить приблизно 60 мрлд євро.

Аналітики побоюються, що вихід Греції з монетарного союзу різко загострить  проблеми в інших країнах ЄС. Хоча Греція виробляє лише 2% європейського ВВП, такий тектонічний зсув на європейському континенті похитне фінансову стабільність багатьох економічних суб’єктів.  За оцінками міжнародних фінансових інституцій, вихід Греції з Єврозони може завдати збитків на астрономічну суму в 1 трильйон євро.

Відверто кажучи, в Європі відсутній будь-який алгоритм виходу якоїсь країни із зони євро. Тепер настав час для активної підготовки до такого сценарію. Як висловився відомий економіст Нуель Рубіні, ситуацію з Грецією можна порівняти з невдалим шлюбом: слід мати правила для цивілізованого розлучення, що зробить зробити процес роз’єднання менш витратним.

Поки що важко сказати, як будуть розвиватися події в Єврозоні. Жодна із країн чи інституцій не зацікавлена у виході Греції із зони євро. Майбутнє визначать червневі вибори і грецькі партії змушені будуть шукати компроміс заради порятунку країни.

Одне можна сказати вже зараз з упевненістю, що загострення кризи в Європі негативно відбивається на світовій економіці, включаючи і економіку України.

Організація економічної співпраці і розвитку вважає, що криза в Єврозоні лишається єдиним найбільшим ризиком для світової економіки. Найбільш відчутним наслідком цієї кризи є уповільнення економічного зростання в ЄС. Після падіння загальноєвропейського ВВП на 4,3% у 2009 році, економічне зростання було доволі кволим у двох наступних роках (2,0% у 2010 р. і  1,5% у 2011 р.). У першому кварталі 2012 року економічне зростання у Єврозоні становило нуль відсотків.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) висловив занепокоєння впливом європейської кризи на українську економіку. «Економіка України дуже піддається впливу Єврозони. Події в ЄС будуть залишатися важливим фактором для зростання країни та економічної стабільності в найближчі місяці», – йдеться в оновленій оцінці економічних перспектив країн регіону ЄБРР.

Приблизно четверта частина усього експорту України припадає на країни ЄС. За перший квартал 2012 року експорт до країн ЄС зменшився майже на 10% порівняно з першим кварталом 2011 року.  Відсутність економічного зростання в ЄС і в подальшому буде гальмувати український експорт, водночас ціни на сировину, в тому числі і метали, знижуються.

У випадку погіршення ситуації в Греції та можливої ланцюгової реакції в інших європейських країнах негативний вплив на українську економіку буде ще відчутнішим.

Європейський Союз тривалий час намагався пояснити українському керівництву важливість європейських цінностей. Натомість українські очільники переконували, що європейська інтеграціє є пріоритетом  для влади і уряд зробить все від нього залежне для зближення України з ЄС. Тепер же словам української влади більше ніхто не вірить, а справжні наміри оцінюють лише за діями. Останні події свідчать, що українське керівництво, ігноруючи вимоги ЄС, де-факто відмовляється від європейської інтеграції.

За останній тиждень українській владі довелося вислухати чимало різких слів від європейців. Спочатку президенти європейських країн вирішили бойкотувати саміт у Ялті через ставлення до Тимошенко. Потім Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей заявив, що Азарову не варто їхати до Брюсселя, а Канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала, що в Україні «люди страждають від диктатури і репресій». Деякі європейські лідери навіть обговорювали можливість політичного бойкоту Євро-2012, хоча жодного рішення не було ухвалено.

Найвище керівництво Євросоюзу чітко показало, що більше не має наміру вислуховувати порожні заяви українських чільників. Хоча Азаров все таки отримав запрошення приїхати до Брюсселю для участі у  засідання Ради співробітництва України – ЄС 15-го травня, однак ні голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, ні голова Європейської ради Герман Ван Ромпей не захотіли з ним зустрічатися.

Водночас Верховний комісар зовнішньої політики ЄС Катрін Аштон наголосила, що хоча ЄС хоче підписати Угоду про асоціацію, «ми не можемо просуватися вперед, якщо Україна не поважає наші основні цінності». Таку ж позицію висловив і європейський комісар з питань розширення ЄС й європейської політики сусідства Штефан Фюле.

«Відмова від асоціації буде зрадою громадян і зрадою принципів Східного партнерства. Але це не означає, що ми підемо на компроміси в питаннях демократії, громадянських прав і фундаментальних свобод», – заявив Фюле.

Європейці сподівалися, що українська влада зрозуміла сигнали ЄС і приїзд Азарова до Брюсселю дозволить виправити ситуацію.

А що на це відповіла українська влада?

Янукович заявив, політизація відносин з ЄС є явищем тимчасовим і навіть заявив про необхідність паузи у відносинах з ЄС.

«Європейський Союз запропонував паузу. І я так розумію, що вона піде на користь, ця пауза, і Україні, і Європейському Союзові», – заявив Янукович 11-го травня на зустрічі з президентом Молдови Миколі Тимофті.

Схоже, що і український прем’єр-міністр щиро вірить в те, що претензії європейців – це їх тимчасова забаганка.

«Так, між нами з’явилися певні проблеми, але мої колеги і я прекрасно розуміємо, що ці проблеми носять тимчасовий характер, а наша співпраця носить довгостроковий стратегічний характер», – сказав Азаров.

Така одностайність позицій свідчить про глибоке переконання української влади, що в Україні все добре, всі проблеми є тимчасовими, а претензії ЄС – надуманими.

Більше того, українська влада відкидає будь-який натяк на свою відповідальність у напружених стосунках з ЄС. Азаров переконаний, що проблеми з євроінтеграцією виникли не з вини української влади, а через реалізацію «чужого сценарію».

«Зараз знаходяться негідники всередині країни і ззовні, хто хоче поставити під сумнів європейську перспективу нашого народу. Хто готовий зупинити поступ України, знову збурюючи нестабільність, висуваючи нашій державі абсурдні претензії», – заявив прем’єр 10-го травня на засіданні українського уряду.

У Брюсселі Азаров пробував переконати європейців, що зацікавлений у побудові правової держави.

«Ми виходимо з того, що сьогодні ми при владі, а завтра ми не при владі, тому повинні створити таку систему, яка так само захищала б усіх наших громадян», – сказав Азаров на прес-конференції в Брюсселі.

Для підтвердження своїх слів він заявив, що запрошує на касаційний процес у справі Тимошенко представників юридичних служб європейських держав, щоб вони «подивилися ці матеріали, вивчили цей процес, щоб вони його послухали, послухали аргументи».

Однак про справжнє ставлення теперішньої української влади до вимог ЄС свідчать її дії, а не слова.

По-перше, Азаров щиро може запрошувати європейців на суд над Тимошенко. Все одно він відбудеться майже під час фіналу  Євро-2012,  15-го травня  Вищий спецсуд із розгляду цивільних і кримінальних справ переніс розгляд касації на вирок екс-прем’єру Юлії Тимошенко по газовій справі на шість тижнів – до 26-го червня. Зроблено це було нібито для забезпечення участі Тимошенко в процесі, хоча захист наполягав на тому, участь у засіданні при розгляді касації є правом засудженого, а не обов’язком. Очевидно, що влада намагається відтягнути розгляд справи, сподіваючись, що вся увага Європи буде прикута до фіналу Чемпіонату Європи з футболу, який відбудеться 1-го липня. Важко сподіватися, що хтось із журналістів в такий час буде особливо цікавитися українською політикою.

По-друге, 16-го травня Верховна Рада України відмовилася розглядати законопроект про амністію, що дозволив би розв’язати ситуацію з Тимошенко та іншими в’язнями.  Якщо б Янукович вважав за потрібне вирішити проблему із Юлею Тимошенко, амністія була б добрим виходом із ситуації. Партія Регіонів славиться своєю дисциплінованістю голосувати за потрібні для влади законопроекти.

По-третє, у той самий день, 16-го травня, апеляційний суд Києва визнав правомірним вирок, винесений колишньому міністру внутрішніх справ Юрію Луценку. Як в Україні, так і за її межами знайдеться небагато людей, які вірять в незалежність українських судів.

Ці останні події свідчать, що українська влада не має жодного наміру щось змінювати у своїй поведінці та все ще вважає, що Угода про асоціацію важливіша для ЄС, ніж для України, а відтак ЄС не буде робити ніяких радикальних кроків. Поки що Європейський Союз лише пильно слідкував за подіями в Україні і не приймав активніших спроб впливати на українську владу. Керівник представництва ЄС в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра недавно заявив, що українська влада ігнорує стурбованість ЄС щодо ситуації в країні, але водночас він вважає, що застосування санкцій до України є передчасним.

Проте після останніх подій стає очевидно, що між світоглядом теперішнього українського керівництва та позицією лідерів ЄС лежить широченна прірва. Підписання Угоди про асоціацію буде відкладено на невизначений термін і ЄС більше не може пропонувати Україні жодних позитивних стимулів. Своїми діями Янукович відвертає Україну від Європи.

Президент України Віктор Янукович поступово опиняється у міжнародній ізоляції. Бойкот багатьма європейськими лідерами саміту в Ялті змусив українську владу перенести цю зустріч, але якщо не буде зроблено висновків, ситуація в майбутньому може загостритися ще більше . Наступним кроком може стати бойкот Євро-2012, що нанесе значну шкоду не тільки українському керівництву, але й державі в цілому.

Міжнародний тиск на Президента України Віктора Януковича різко посилюється. Янукович довго ігнорував всі попередження зі сторони західних лідерів про неприпустимість політично мотивованого переслідування опозиції. Зараз лідери європейських держав переходять від слів до дій.

Перше серйозне попередження Януковичу європейські лідери винесли на XV Саміті Україна-ЄС 19-го грудня 2011 року у Києві. Тоді Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей та Президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу відклали парафування тексту Угоди про асоціацію, щоб не робити зайвої реклами Януковичу. Угоду було парафовано у робочому режимі 30-го березня у Брюсселі. Януковичу ще раз пояснили, що Угода про асоціацію стосується не тільки торгівлі, але й спільних європейських цінностей. Європейці наголосили, що без вирішення справи Тимошенко ЄС не збирається підписувати цю угоду. Відтак можна не надіятися про створення зони вільної торгівлі, яка так потрібна Україні.

Після того, як адвокат Тимошенко заявив про побиття його підзахисної 20-го квітня, реакція західних лідерів була дуже гострою. Загальну позицію європейців оголосив Президент ПАРЄ Жан-Клод Міньйон, який вважає, що ситуація із побиттям у колонії колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко не повинна залишитися без наслідків.

Найзначнішим наслідком реакції європейської спільноти на події в Україні став бойкот 18-го саміту країн Центральної Європи, який був запланований на 11-12 травня 2012-го року в Ялті. Керівники Болгарії, Латвії, Естонії, Італії, Австрії, Словенії і Боснії і Герцеговини відмовилися взяти участь у саміті через різноманітні причини, хоча у більшості випадків причини відмови були надуманими.  Президенти Німеччини, Румунії, Албанії, Хорватії, Чехії та Чорногорії прямо заявили про відмову від участі в саміті через справу Юлії Тимошенко. Керівники всіх цих європейських країн не захотіли брати участь у заході, де господарем буде Віктор Янукович, щоб не вітатися з ним і не тиснути йому руку.

Свою готовність взяти участь у саміті керівників держав Центральної Європи підтвердили лише президенти Польщі, Молдови, Литви та Словаччини. Однак лідери цих країн радше були змушені погодитися на участь у саміті з огляду на декілька причин.

Президент Польщі змушений був погодитися взяти участь у саміті радше через футбол, а не підтримку Януковича, тому новину про перенесення саміту у Польщі зустріли з полегшенням.

«Це добре рішення, добре для усіх – для Києва та для усіх тих, хто туди планували поїхати», – сказав Радник Президента Польщі з міжнародних питань Роман Кужняр.

Президент Литви Даля Ґрібаускайте погодилася взяти участь у саміті після того, як Янукович запевнив литовського президента, що у неї буде можливість зустрітися з Юлією Тимошенко у Харкові. Відтак Ґрібаускайте вирішила приїхати радше до Тимошенко, а не Януковича. Про це свідчить той факт, що навіть після відміни саміту президент Литви все ще має намір приїхати в Україну, щоб зустрітися з Тимошенко.

Молдова і Словаччина є найближчими сусідами, а відтак ігнорування саміту могло б погіршити економічні та політичні відносини, чого ці країни намагаються уникнути. Президента Білорусі Олександра Лукашенка на саміт взагалі не запрошували.

Масовий бойкот саміту змусив українське керівництво шукати шляхів уникнення ще більш незручної ситуації в майбутньому, адже під час саміту Януковичу довелось би відповідати на дуже неприємні для нього запитання.

8-го травня прес-секретар Міністерства закордонних справ України Олександр Дикусаров повідомив  на брифінгу, що Україна відклала проведення саміту керівників держав Центральної Європи.

«У зв’язку з тим, що низка глав європейських держав з різних причин не зможуть взяти участь у 18-му саміті країн Центральної Європи, Україна вважає за доцільне перенести саміт та не проводити його 11-12 травня у місті Ялта», повідомив Дикусаров.

Зважаючи на те, що в найближчому майбутньому ситуація в Україні навряд чи зміниться, можна сказати, що саміт взагалі не відбудеться, хоча МЗС України обіцяло повідомити про нову дату його проведення. Навряд чи європейські політики раптово вирішать змінити свою позицію. Провал цього саміту став другим, але не останнім попередженням Януковичу.

Червоною карткою для українського президента може стати бойкот фіналу чемпіонату Європи з футболу.
Першими закликали уряди Європи бойкотувати Євро-2012 в Україні німці. Міністр охорони навколишнього природного середовища Німеччини Норберт Ретген вперше озвучив цю ідею. Президент мюнхенської «Баварії» Улі Генесс закликав гравців німецької національної збірної виявити солідарність з критиками порушень прав людини в Україні. 74% німців виступають за те, щоб канцлер ФРН та її урядовці бойкотували Чемпіонат Європи з футболу в Україні. 53% респондентів вважають доречним запровадження політичних та економічних санкцій проти України.

Заступник міністра економіки та розвитку Німеччини Гудрун Копп запропонувала через порушення Україною демократичних стандартів провести усі матчі фіналу Євро-2012 лише у польських містах. Ідею проведення фіналу чемпіонату лише в Польщі підтримав лідер опозиційної польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський, натомість Іспанія готова провести чемпіонат в себе.  Лідери Нідерландів, Австрії,Бельгії, Швеції, жоден із єврокомісарів, генсек НАТО не приїдуть в Україну на фінальну частину чемпіонату з футболу. Керівництво інших європейських країн ще роздумує.

Щоправда, тут позиції західних лідерів не так одностайні як при бойкоті саміту в Ялті. Лідери держав Вишеградської групи, яка об’єднує Польщу, Чехію, Словаччину та Угорщину, виступили проти бойкоту матчів фіналу чемпіонату Європи з футболу в Україні. Найрізкіше з цього приводі висловився польська сторона. Радник Президента Польщі Роман Кужняр звинуватив західних лідерів у лицемірстві та використанні подвійних стандартів, про що свідчить їхній абсолютно інший підхід до порушення прав людини у Російській Федерації.

Цікаво, що Володимир Путін теж висловився про відокремлення спорту від політики. І хоча в своїх останніх коментарях він підтримав Тимошенко, його очевидно метою є захист газових контрактів. Закликаючи не бойкотувати чемпіонат з футболу в Україні, Путін найперше думає про долю Олімпійських ігор у Сочі в 2014 році, оскільки ситуація з правами люди в Росії є гіршою, ніж в Україні.

Звісно, що мова не йде про перенесення матчів фіналу чемпіонату Європи з футболу до іншої країни чи бойкот національними збірними. В УЄФА запевнили, що всі матчі пройдуть в Україні як було заплановано. Українська опозиція також наполегливо закликає бойкотувати не футбольні матчі, а лише Януковича.
Як би там не було, тенденція до повної ізоляції Януковича зі сторони Заходу є дуже сильною. Перенесення саміту та заклики бойкотувати Євро-2012 в Україні через ситуацію з Юлією Тимошенко суттєво шкодять іміджу не тільки Януковича та правлячої партії, але й всій Україні.

В українського президента практично не залишилося союзників у Європі. Мабуть тому, за повідомленням EUobserver , Партія Регіонів найняла Burson-Marsteller, найбільшу у світі піар-компанію для поліпшення свого іміджу. За словами одного з правників компанії «наше завдання – допомогти Партії регіонів в інформуванні про діяльність правлячої партії в Україні, а також допомогти їй краще пояснити свою позицію у справі Юлії Тимошенко».

Однак жоден піар не допоможе, якщо українська влада не змінить своєї поведінки. Але виглядає, що українські чільники не розуміють і не хочуть розуміти причин такого прохолодного ставлення до них.
Найбільше здивував прем’єр-міністр Азаров своїм нерозумінням причин такого ставлення європейців до України.

«Коли ми прийшли, у нас була порожня скарбниця. Ми знайшли ресурси, зробили стадіони, побудували аеропорти, дороги, мости, розв’язки, відремонтували багато лікарень, і нам зараз говорять «бойкот Євро». Нормально це? Як до цього поставитися? Кого хочуть принизити? Хочуть нас принизити, весь наш народ, нашу країну хочуть принизити? А чому? Ми ж таких зусиль доклали», – заявив Азаров.

Прем’єр-міністр не розуміє, що мова йде не приниження іноземцями України, а про приниження українською владою своїх політичних опонентів.

Можливо саме через те, що Азаров вже давно демонструє нерозуміння ситуації, європейські лідери більше не хочуть з ним зустрічатися. Попередньо повідомлялося, що Азаров планує взяти участь у засіданні Ради співробітництва Україна-ЄС, що відбудеться 15-го травня в Брюсселі. Однак 9 травня Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей заявив в інтерв’ю телеканалу Євроньюз, що прем’єр-міністру України Миколі Азарову не варто їхати в Брюссель. «Коли український прем‘єр-міністр оголосив про намір відвідати Брюссель, ми сказали: не треба, залишайтеся вдома. З нашого боку це недвозначне свідчення того, що в Україні мають відбутися зміни», – сказав Президент Європейської Ради.

Натомість міністр економіки Петро Порошенко цілком усвідомлює причини та можливі наслідки напруження у стосунках. На його думку, в цей момент потрібен діалог і більше контактів, щоб знайти компроміс, який дозволить знайти спільні підходи в позиціях ЄС і України. «Я вважаю, що Україна повинна для себе зробити відповідні висновки з цього. Це абсолютно очевидно, що ці позиції, які зараз відбуваються, шкодять Україні», – сказав Порошенко. За словами міністра економіки, «Європа відкрита до діалогу, з нею потрібно говорити. Говорити і слухати. Я думаю, що не вистачає ні першого, ні другого».

Чи зробила українська влада якісь висновки з бойкоту саміту президентів в Ялті, поки незрозуміло. Український президент зберігає мовчанку. Але якщо Янукович не змінить своєї політики щодо опозиції, то мовчати йому доведеться довго. Бо більше ніхто з ним на Заході розмовляти не буде.

Через шість місяців Америка вибиратиме свого 45-го президента. Барак Обама ще у квітні оголосив про свій намір знову балотуватися на найвищий пост Сполучених Штатів Америки. Натомість представник від Республіканської партії визначився лише недавно.

Із початкових 9-и претендентів на участь у виборах від Республіканської партії вже в лютому 2012-го року залишилося лише четверо.  Один із кандидатів на номінацію від Республіканської партії – Рік Санторум – заявив про припинення своєї кампанії 10-го квітня, виборовши на той час в 3,5 рази меншу кількість делегатів ніж Мітт Ромні. Інший претендент від республіканців – Ньют Ґінґрич минулого тижня оголосив, що планує припинити свою кампанію після того, як програв праймеріз в п’яти штатах, а бюджет його кампанії має дефіцит в 4,3 млн доларів. І хоча Рон Пол, кандидат з найнижчою підтримкою, ще продовжує свою кампанію, ні в кого вже більше не виникає сумнівів, що саме Мітт Ромні буде суперником Барака Обами на президентських виборах у листопаді 2012-го року. Сам Ромні почав готуватися до цієї кампанії відразу після президентських виборів у 2008-му році.

Основним питанням, навколо якого буде відбуватися абсолютна більшість усіх дискусій в цій президентській кампанії, є стан американської економіки.

Обама, який прийняв присягу 20-го січня 2009-го року, заступив на пост президента у один з найгірших періодів в економічній історії США. Велика світова рецесія, яка розпочалася в грудні 2007-го року, нанесла відчутний удар по Сполучених Штатах.

Внутрішній валовий продукт зменшився на 0,3% у 2008-му р. і на 3,5% у 2009-му р. Із 2010-го р. економічне зростання відновилося, але темпи зростання є нестабільними. У 2010-му р. ВВП зріс на 3,0%, а у 2011-му році – лише на 1,5%.

Рівень безробіття, який зберігався на рівні 4,5% упродовж тривалого періоду часу, різко виріс до більш як 9% в середині 2009-го року. Пік безробіття припав на четвертий квартал 2009 року (10,0%)  і з того часу знижується, але все ще є дуже високим і зараз становить 8,2%.

Середній рівень доходу американських домогосподарств все ще нижчий, ніж він був до кризи. Наслідки кризи на ринку нерухомості не подолані і внаслідок падіння цін на нерухомість кожна п’ята американська сім’я, яка має іпотечний кредит, має виплачувати більше, ніж зараз коштують їхні будинки.

Національний борг США збільшився із 10,5  трильйонів доларів у січні 2009-го року до астрономічної суми в 15,7 трлн. доларів у травні 2012-го року.

І нарешті, ціна бензину різко зросла з 2,1 долара за галон в січні 2009-го року до 3,9 долара у квітні 2012-го року (галон дорівнює 3,785 літра; з 0,55 долара за літр до 1,03 долара за літр).

Обидві партії активно використовують дані економічної статистики у передвиборчій боротьбі. Республіканці покладають відповідальність за поганий стан економіки на Обаму, натомість демократи вважають, що Обама успадкував цю економіку від свого попередника – Джорджа Буша молодшого, а республіканська більшість в Конгресі всіляко перешкоджає ініціативам президента.

Адміністрація Обами доклала значних зусиль для подолання наслідків фінансової та економічної кризи. В лютому 2009-го року Обама підписав Закон про відновлення американської економіки (The American Recovery and Reinvestment Act of 2009), згідно з яким 787 мрлд доларів було виділено на програми стимулювання економіки. Уряд підтримав великих автовиробників, що дозволило зберегти автомобільну промисловість. Обама також ініціював проведення реформи охорони здоров’я, що суттєво покращило становище вразливих верств населення.

Зараз можна назвати кілька ключових відмінностей між позиціями Барака Обами і Мітта Ромні. До таких можна віднести принципово відмінне бачення податкової політики, енергетичної політики та системи соціального забезпечення і охорони здоров’я.

Адміністрація Обами послідовно виступає за ліквідацію податкових пільг для багатих та закликає платити їх «справедливу частку». Ті, хто заробляє більше 250 тисяч доларів в рік, на думку Обами, повинні платити більше податків. Президент часто посилається на «правило Баффета», відомого американського інвестора і мільйонера, який висловив здивування і обурення тим, що він платить меншу частку податків, ніж його секретар. Відтак Обама вважає, що багаті повинні платити більше податків і намагається перекрити податкові лазівки. Ставка податку для мільйонерів, на думку Обами, повинні становити мінімум 30%. Граничні податкові ставки на особисті доходи повинні зрости з теперішніх 33% і 35% до 36% і 39,6%. Ставки податків на доходи з приросту капіталу повинні зрости з 15% до 20%, а дивіденди повинні оподатковуватися як звичайні доходи.

Позиція республіканців радикально відрізняється від пропозицій Обами. Республіканська партія категорично виступає проти будь-якого підвищення податків. Більш того, Ромні заявив, що у разі обрання його президентом, він зменшить податок на прибуток корпорацій з 35% до 25%. Всі ставки особистих податків будуть пропорційно зменшені на 20%; максимальна податкова ставка становитиме 28%. Дивіденди та доходи з приросту капіталу не повинні оподатковуватися для осіб з доходами нижче 200 тис. доларів на рік.

Зміни в податковій системі неминуче вимагають коригування державних видатків. На думку Обами, видатки федерального уряду повинні становити 22,2% ВВП у 2017-му році (кінець президентського терміну). Мітт Ромні вважає, що видатки є надміру роздутими і їх потрібно зменшити до менш ніж 20% ВВП. Ромні переконаний, що він зможе забезпечити збалансований бюджет, хоча чимало економістів скептично ставляться до цих заяв.

Позиції демократів та республіканців в енергетичній політиці також разюче відрізняються. Демократи послідовно відстоюють диверсифікацію постачання енергоносіїв до країни. Адміністрація Обами також докладає значних зусиль для підвищення енергоефективності, енергозбереження та розробки відновлювальних джерел енергії. Наприклад, Обама домовився з автовиробниками, що до 2025 року всі легкові автомобілі повинні подвоїти ефективність використання палива з теперішніх 27,3 милі на галон пального до 54,3 милі на галон (з 8,6 л на 100 км до 4,3 л/100 км). Суттєву роль відіграють питання захисту довкілля, що різко загострилися після аварії на нафтовій буровій платформі в Мексиканській затоці два роки тому.

Республіканці натомість наголошують на необхідності збільшення видобутку енергоносіїв на території США з метою підвищення енергетичної безпеки та зменшення залежності від поставок нафти з інших країн. Вони вважають, що побоювання щодо екологічних наслідків є надмірно перебільшеними, а завищені екологічні вимоги (особливо багато критики отримує Агентство із захисту довкілля) суттєво гальмують розвиток економіки. Республіканці вказують, що саме завдяки розробці власних запасів енергоносіїв, особливо сланцевого газу, ціна природного газу в США є найнижчою за останніх 10 років. У березні 2012-го року ціна газу становила 72 дол. за тисячу кубометрів, хоча ще в червні 2008 р. вона була на рівні 457 дол. за тисячу кубів.

І нарешті, суттєво відмінними є позиції демократів і республіканців стосовно соціального захисту. В березні 2010-го року Обама підписав Закон про захист пацієнтів та доступне медичне забезпечення (Patient Protection and Affordable Care Act, який часто називають Obamacare). Згідно з цим законом, страхові компанії більше не зможуть відмовляти в отриманні нових страхових полісів пацієнтам з хронічними хворобами, зобов’язані пояснювати будь-яке підвищення страхових внесків, а також забезпечувати для жінок безкоштовні мамограми та протизаплідні засоби. 32 мільйони американців вперше в своєму житті можуть дозволити собі медичне страхування і близько 95% осіб молодших за 65 років будуть мати медичні страховки. Ті, хто не має медичного страхового полісу, будуть платити штрафи.

Республіканці виступають категорично проти цих реформ. На їхню думку, уряд надмірно втручається в економіку і в особисте життя людей. Закон про доступне медичне забезпечення фактично зобов’язує людей купувати страхові поліси. Як висловився один з коментаторів, з такими соціалістичними замашками уряд скоро буде вказувати, яку капусту купувати в магазині. Зараз конституційність Закону про захист пацієнтів та доступне медичне забезпечення розглядає Верховний суд США. Очікується,що Верховний суд винесе своє рішення щодо реформи охорони здоров’я в червні 2012-го р. Ромні  оголосив, що у разі його обрання на посаду президента, він скасує реформу охорони здоров’я.

Обидва табори мають видатних економічних консультантів. Головним радником Обами з економічних питань є Алан Крюгер з Прінстонського університету. Радниками Мітта Ромні є Глен Габбард, декан бізнес-школи Колумбійського університету та Грегорі Манків, професор Гарвардського університету з українським корінням (обидва економісти є авторами популярних підручників, які перекладені українською мовою).

Однак боротьба між демократами і республіканцями переросла у щось значно більше, ніж просто відмінні погляди на економічну політику. Республіканці все більше зміщуються вправо на політичній карті країни і все менш готові йти на компроміси. Яскравим прикладом такої поведінки став провал роботи «суперкомітету», який був створений Конгресом за ініціативою Білого дому. Цей двопартійний комітет мав виробити рекомендації щодо зменшення державного боргу на 1,5 трлн доларів протягом наступних 10 років. Жодної домовленості так і не було досягнуто через небажання республіканців йти на компроміси. Така поведінка представників Республіканської партії дала підстави деяким авторитетним незалежним аналітикам стверджувати, що «республіканці є більш лояльними до своєї партії, ніж до країни».

З початку внутрішньопартійних виборів для номінації кандидата в президенти від Республіканської партії усі претенденти доволі гостро критикували один одного. Однак коли постає питання кого підтримувати на виборах – представника своєї партії чи Обаму, колишні конкуренти беззаперечно обирають однопартійця.

До остаточного визначення з кандидатурою на президентські вибори, претенденти на номінацію  були змушені як дискувати між собою, так і критикувати президента Обаму. Тепер, коли Мітт Ромні стає єдиним кандидатом від республіканців, слід очікувати значно інтенсивніших дебатів з демократами. Поки що Обама незначно випереджує Ромні (47% проти 44% у квітні), але поганий стан економіки зараз грає на користь Ромні. Передвиборча боротьба лише розпочинається.

Мені вже доводилося писати про так звані соціальні ініціативи президента . Загальний висновок зрозумілий – ці ініціативи є ні чим іншим як підкупом виборців. Але видається, що всі ми недооцінили масштаби розмаху влади та її бажання отримати додаткові голоси на виборах. Найкращим інструментом для цього є державний бюджет України.

Президент Янукович оголосив нові соціальні ініціативи на розширеному засіданні уряду 7-го березня. Він наголосив, що теперішня пенсійна система є несправедливою, бо розмір пенсії залежить у першу чергу від року виходу на пенсію, а не від трудового стажу чи зарплати, а відтак це потрібно виправити.

«Вже з 1-го травня цього року майже 9 млн. пенсіонерів, які вийшли на пенсію до 2008-го року, повинні додатково отримати в середньому по 100 грн» – заявив тоді президент.

Основною метою підвищення пенсій, за словами Віктора Януковича, є відновлення соціальної справедливості. Ірина Акімова, виступаючи 4-го квітня у Центрі Карнегі у Вашингтоні, також наголосила на тому, що соціальні ініціативи президента спрямовані на усунення перекосів у визначенні розмірів пенсій. Відтак заплановане підвищення пенсій мало б усунути ці недоліки.

Виступаючи на брифінгу 28-го березня 2012-го р. віце-прем’єр Тігіпко  сказав, що з травня пенсії підвищаться на 103,6 гривні для близько 9 млн пенсіонерів. Але схоже, що міністр соціальної політики України помилявся.

23-го квітня на урядовому веб-порталі з’явилося повідомлення про заплановане підвищення пенсій. Це передбачено постановою Кабміну  «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 23-го квітня 2012-го р.  Згідно з текстом повідомлення «з  1-го травня 2012-го року 13 млн. 300 тис. громадян отримають підвищені пенсії». Згідно з рішенням уряду, розмір підвищення становитиме не менше 100 грн. Таким чином, йдеться у повідомленні, уряд здійснює осучаснення пенсій та підвищить рівень соціального захисту та соціального забезпечення найуразливіших категорій населення.

Виникає питання: чому Янукович говорив про 9 мільйонів пенсіонерів, а уряд підвищує пенсії для 13,3 мільйонів осіб? Чисельність пенсіонерів усіх категорій станом на 1 квітня 2012-го року становить 13 698,3 тис. осіб. Пенсії для тих осіб, які не мають трудового стажу і впродовж життя не здійснювали внески до Пенсійного фонду України, не підлягають підвищенню згідно із соціальними ініціативами президента. Відтак виходить, що пенсії з 1-го травня будуть підвищені всім пенсіонерам. А як же тоді досягнення соціальної справедливості та ліквідація перекосів, про які говорили президент та урядовці?

Схоже, що уряд вирішив підвищити пенсій всім пенсіонерам країни, незважаючи на те, що коштів для такого підвищення немає, а відтак цей захід є чистої води популізмом, з яким ще так недавно влада намагалася боротися.

Підвищення пенсій, поза сумнівом, необхідне для поліпшення рівня життя пенсіонерів. Але про існуючій солідарній системі виплата пенсій залежить від доходів Пенсійного фонду, які формуються за рахунок тих, хто зараз працює і сплачує внески (а таких є приблизно 14 млн осіб). Пенсійний фонд України має значний дефіцит коштів, який покривається з державного бюджету.

Згідно із звітом про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2011 рік, сума дефіциту коштів Фонду у 2011 році сягнула 30,1 млрд. грн, хоча при ухваленні бюджету було заплановано дефіцит на рівні 17,7 млрд грн.

Згідно із бюджетом Пенсійного фонду на 2012-й рік, затвердженого 8-го лютого 2012-го року, дефіцит був запланований на рівні 9,7 млрд. грн. і його покриття забезпечується за рахунок коштів державного бюджету України. За оперативними даними, до Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування за перші 3 місяці 2012-го р. надійшло 49,8 млрд грн, з них  власні надходження становлять 35,6 млрд грн. Видатки на виплату пенсій та грошової допомоги за січень-березень 2012-го р. становлять 53,5 млрд грн.

Вже зараз видно, що розмір дефіциту Пенсійного фонду буде набагато більшим від запланованого навіть без підвищення пенсій згідно із соціальними ініціативами президента. Відтак цей дефіцит потрібно покривати з державного бюджету.

Але у державному бюджеті ці кошти не були заплановані. Спочатку урядовці говорили, що всі ініціативи будуть коштувати 8 млрд грн, потім 16 і нарешті 25 млрд грн. Однак 12-го квітня Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», яким передбачені додаткові видатки на реалізацію соціальних ініціатив глави держави. Видатки державного бюджету були збільшені на 33,3 млрд грн.

Апетити влади витрачати державні кошти зростають із наближенням парламентських виборів. Натомість ситуація в економіці погіршується, що ставить під питання реалістичність планів влади.

Проголошуючи свої соціальні ініціативи, Янукович заявив, що «сьогодні ми маємо основу і можливості для підвищення соціальних стандартів». Більшість урядовців переконували, що додаткові кошти для фінансування соціальних програм надійдуть за рахунок пришвидшення економічного зростання в країні. Нагадаю, що економічне зростання у 2011 році становило 5,2%.

Однак насправді зараз темпи економічного зростання різко уповільнюються. За перший квартал цього року приріст промислового виробництва збільшився лише на 0,9%, сільського господарства – на 0,5%, натомість обсяг будівництва скоротився на 2,7%, вантажооборот – на 7,8%, обсяг оптового товарообороту – на 0,8%. МВФ погіршив прогноз економічного зростання в Україні у 2012 році з 4,8% до 3,0%, а Світовий банк – до 2,5%.

Висновок з цього всього випливає дуже простий. З наближенням виборів влада всі зусилля спрямовує на завоювання прихильності виборців, використовуючи при цьому всі доступні бюджетні ресурси. Влада буде всіма силами намагатися виконувати соціальні обіцянки, витискаючи з економіки всі ресурси і відкладаючи здійснення необхідних реформ. І лише після парламентських виборів українці відчують наслідки цієї політики.

Міжнародний валютний фонд опублікував чергову доповідь «Перспективи розвитку світової економіки» (World Economic Outlook). Загалом МВФ прогнозує, що економічне зростання в світі у 2012 році все ще буде кволим, хоча певні позитивні зрушення вже відчутні. Це особливо стосується пришвидшення економічного зростання в США та розв’язання, хоч і не до кінця, боргової кризи у Європі.

Водночас для багатьох країн, в тому числі й України, прогнози економічного зростання є невтішними.  МВФ погіршив прогноз економічного зростання в Україні у 2012 році з 4,8% до 3,0%.

Зниження прогнозу економічного зростання в Україні зумовлене уповільненням розвитку економіки її основних торговельних партнерів, що спричинює зменшення експорту та уповільнення промислового виробництва. У 2011 р. Україна експортувала товари до Росії (29,0% усього експорту), Туреччини (5,5%), Італії (4,4), Польщі (4,1), Індії (3,3), Китаю (3,2%) та ін. Прогноз економічного зростання в усіх найбільших торговельних партнерів України був скоригований в сторону зниження.

Зниження прогнозу зростання ВВП України було очікуваним.

Світовий банк у грудні 2011 р. знизив прогноз економічного зростання в Україні у 2012 році до 2,5%. Зниження очікуваного темпу зростання було зумовлено зменшенням зовнішнього попиту на українські товари, підвищенням тиску виплат зовнішнього боргу і нестабільністю на міжнародних ринках.

Тиждень тому Міністерство економічного розвитку і торгівлі України оприлюднило консенсус-прогноз, згідно з яким очікуваний темп економічного зростання в Україні у 2012-му році був знижений до 3,2%. У попередніх пронозах міністерство прогнозувало вищі темпи економічне зростання: 5,4% у прогнозі, зробленому літом 2011-го року і 4,7% у прогнозі, опублікованому восени 2011-го.

Вже зараз уповільнення економічного зростання стає відчутним. За січень-лютий 2012 року промисловість зросла лише на 2,0%, в той час як рік тому відповідний показник становив 11,2%. Обсяги виробництва в металургії, яка забезпечує 30% українського експорту, знижуються четвертий місяць поспіль.

Вичерпується вплив чинників, які мали особливе значення для економічного зростання у попередньому році. Наприклад, значні темпи економічного зростання у 2011 році (5,2%) були також зумовлені високими темпами зростання у будівництві та сільському господарстві. Будівництво зростало завдяки значним капіталовкладенням для підготовки до Євро-2012 і зараз майже всі об’єкти вже побудовані, а відтак обсяг робіт знижується. Зростання у сільському господарстві було спричинене рекордно високим урожаєм, який не повториться у цьому році.

Уповільнення економічного зростання в першу чергу підвищує ризики невиконання бюджету, тобто надходження до державного бюджету можуть бути меншими, ніж було заплановано при його ухваленні. Про розробці основного фінансового документу країни уряд заклав прогноз зростання ВВП в розмірі 3,9%. Було це зроблено під тиском МВФ, оскільки уряд планував закладати прогноз економічного зростання 5-6%. Навіть якщо зараз уряд наголошує, що проблем із бюджетними надходженнями немає, то такі проблеми можуть різко загостритися в майбутньому. Вже зараз стає зрозуміло, що багато запланованих видатків не фінансуються у повному обсязі. Водночас влада докладає всіх зусиль для втримання ситуації під контролем до парламентських виборів.

В умовах уповільнення економічного зростання уряд повинен скорочувати видатки. Натомість українська влада дотримується прямо протилежного курсу – видатки зростають. Нагадаю, що на початку березня Президент Янукович оголосив про нові соціальні ініціативи. Урядовці відразу не змогли назвати ні точної суми необхідних асигнувань, ані джерел їх покриття. Урядовці лише переконували, що додаткові кошти будуть отримані за рахунок вищих темпів економічного зростання. Очевидно, що не варто розраховувати на додаткові доходи до бюджету в умовах уповільнення економічного зростання.

Більшість експертів вважають, що соціальні обіцянки спрямовані на завоювання народної підтримки напередодні парламентських виборів.

12 квітня Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до бюджету на 2012 рік, яким було збільшено видатки на 33 млрд грн. Для фінансування цих видатків уряд планує збільшити податкові надходження, ПДВ на ввезені до України товари та надходження від адміністративних зборів і платежів. Відтак податковий тиск на економіку зростатиме. Знаючи, яким способом податкова та митниця можуть «стимулювати» збільшення платежів до бюджету, можна очікувати подальшого погіршення бізнес-клімату в країні.

Зниження темпів економічного зростання також ускладнює ситуацію з виплатою державного боргу. Після призупинення співпраці з МВФ єдиним вагомим джерелом фінансування боргу є внутрішні запозичення. Хоча загрози дефолту в Україні не існує, однак ситуація з виплатою зовнішнього боргу залишається складною (детальніше про це я писав тут ). Зараз уряд здійснює запозичення  через облігації внутрішньої державної позики під 13-15% річних. Через складнощі залучення гривні для фінансування боргів, український уряд у вересні 2011 року дозволив випуск ОВДП з валютною прив’язкою, але навіть валютні ОВДП залучаються під 9,2-9,6% річних. Відновлення співпраці з МВФ суттєво допомогло б із виплатами зовнішнього боргу, але поки уряд не виконає взятих на себе зобов’язань, зокрема підвищити ціну на газ для населення, МВФ не відновить фінансування.

Загалом Україну чекає дуже непростий рік.

Питання підвищення ціни на газ для населення завжди було важким та політизованим, однак альтернативи для цього кроку не існує. На жаль, так само і з пенсійною реформою, уряд відверто не говорить про свої плани.

4-го квітня 2012-го року Ірина Акімова, перший заступник голови Адміністрації Президента України, виступила із доповіддю у Фонді Карнегі про успіхи економічних реформ в Україні. Відповідаючи на запитання про реформи в енергетичній галузі, Акімова заявила, що підвищення цін на газ для населення України є неминучим, і лише питання часу, коли це станеться. Підвищення цін на газ для населення необхідно для відновлення програми співпраці з МВФ.

Як відомо, на початку минулого року МФВ призупинив надання кредитів Україні через невиконання українською владою взятих на себе зобов’язань. З того часу українська можновладці всіляко намагалися переконати фонд відновити співпрацю, однак навчений гірким досвідом МВФ не збирається відновлювати програму, спираючись лише на обіцянки. МВФ чітко вимагає конкретних дій.

14 березня віце-прем’єр Сергій Тігіпко визнав, що переговори між Україною та Міжнародним валютним фондом зайшли в глухий кут. За словами Тігіпка, найголовніше питання, що стоїть на порядку денному – це підняття тарифів.  І зараз схоже, що українська влада готова до підвищення цін на газ заради чергових кредитів МВФ.

За словами  віце-прем’єра Хорошковського, Україна розробляє план поступового підвищення внутрішніх цін на газ, що є умовою відновлення кредитів МВФ. Водночас Хорошковський уточнив, що  «При всій повазі до програми МВФ, ми все одно дивимося на наслідки для розвитку нашої держави. Без проведення цієї попередньої роботи ми просто прийдемо до неплатежів і соціального невдоволення».

Отже, українська влада готується до підвищення ціни на газ для населення і схоже, що лише Президент Віктор Янукович не в курсі цих планів. На зустрічі з видатними жінками 6 березня він заявив, що «вимоги Міжнародного валютного фонду підняти на 50% ціну на газ для населення для нас є неприйнятними, і ми на це не погодилися і ніколи не погодимося».

Тут президент лукавить. Положення про підвищення цін на газ було закладено в Програмі економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», яку Янукович проголосив у червні 2010 року. У розділі про реформу нафтогазової промисловості вказано, що слід здійснити «планомірне приведення тарифів на природний газ для споживачів до економічно обґрунтованого рівня».

Міжнародному валютному фонду уряд також обіцяв підвищити ціни на газ для населення. У Меморандумі про економічну та фінансову політику, надісланому до МФВ у липні 2010 року Азаров обіцяв таке: «Додаткове підвищення ціни на газ буде необхідним для того, щоб встановити єдину для усіх споживачів ціну на газ, паритетну з цінами на імпортований газ… З цією метою додаткове 50 відсоткове підвищення ціни на газ для населення та підприємств ТКЕ має вступити у дію у квітні 2011 року. Ціни на газ для населення та підприємств ТКЕ продовжуватимуть підвищуватися щопівроку, допоки не буде досягнуто паритету між рівнем цін на газ на внутрішньому ринку та на імпортований газ». Тому Янукович явно обманює виборців, коли каже що не погоджувався на підвищення цін на газ.

Так само президент не говорить і про майбутні плани. Уряд готується до підвищення цін на газ, але знову робить вигляд, що це станеться нескоро (подібна ситуація була і з пенсійною реформою, коли Азаров заявляв, що уряд не збирається підвищувати пенсійний вік). За словами президента, «спочатку треба підвищити доходи населення, а потім збільшувати ціни». Водночас Янукович не уточнив, коли це станеться.

Однак інші урядовці були більш конкретними.

Після свого візиту до Вашингтону для переговорів з МВФ, віце-прем’єр Сергій Тігіпко заявив 26 січня, що «Це чітка наша позиція – до виборів, і цього року ми цього не робитимемо… Ніякого підвищення тарифів, ніякого збільшення виплат за комунальними послугами не повинно бути цього року». «Для того, щоб розгорнути достатньо серйозну програму з енергозбереження, з кредитування населення під програми енергозбереження, нам потрібно, приблизно, 5-7 місяців. Якщо ми це зробимо, то тільки після цього ми можемо робити якісь кроки (з підвищення тарифів)», – сказав Тігіпко.

Відтак можна очікувати, що підвищення цін на газ відбудеться відразу після парламентських виборів, призначених на 28 жовтня 2012 року.

Підвищення цін на газ слід проводити, починаючи із завершення опалювального сезону. Це дозволило б психологічно підготувати населення до вищих цін і що більш важливо – відпрацювати ефективні програми адресної допомоги. Минулої весни уряд цього не зробив, сподіваючись домовитися з Росією про дешевший газ. Однак Росія чітко дала зрозуміти, що Україна не отримає дешевого газу без суттєвих економічних або / та політичних поступок.  Цієї весни внутрішньополітичні мотиви стали важливішими і Україна знову втрачає час, відтягуючи із проведенням реформ у енергетичному секторі.

Зараз МВФ вимагає наполягає на необхідності підвищення ціни на газ для населення України на 30% і для підприємств комунальної теплової енергетики на 58%. Крім того, за словами представника МВФ в Україні Макса Альєра «уряд має оголосити про графік подальшого 20-відсоткового підвищення тарифів на газ, яке відбуватиметься один раз на півроку, до часу, поки не буде забезпечене повне відшкодування вартості ресурсу».

Вимагаючи підвищити ціни на газ для населення з метою вирівнювання внутрішніх та імпортних цін, МВФ у той же час наполегливо рекомендує уряду України реформувати існуючу систему соціальної допомоги. Зараз основну частину субсидій отримують домогосподарства з великими доходами і склалася парадоксальна ситуація – чим більше газу споживає домогосподарство, то вищою є субсидія. Водночас МВФ виступає проти загальних субсидій для всього населення, вважаючи що цільову допомогу повинні отримувати лише найбідніші.

Водночас деякі українські фахівці вважають, що просте підвищення цін для населення без реформування усієї енергетичної галузі не матиме позитивних результатів. Енергетична галузь України є неефективною, непрозорою і корумпованою. Американський експерт з енергетики Едвард Чоу навіть заявив на слуханнях в Сенаті США, що «якщо б ви хотіли побудувати енергетичну систему, оптимізовану для корупції, то ця система була б дуже подібною до української».

Достатньо лише загадати, як у травні 2011 р. дочірне підприємство Нафтагазу за бурову вишку заплатило 400 млн доларів замість ринкової ціни 250 млн дол. Або як у червні 2011 року Верховна Рада України ухвалила закон, а Янукович його підписав, згідно з яким було списано борги паливно-енергетичного комплексу на суму понад 24 млрд грн. Або як зараз бюджетні організації купують газ за ціною 700 дол за тисячу кубометрів.

І навіть перспектива підвищення цін для населення, що очевидно буде доволі болючим заходом для більшості населення, не може змусити чиновників хоча б трохи подумати про народ.

6 квітня 2012 року у Верховній раді зареєстрований законопроект №10305, яким Міністерство енергетики та вугільної промисловості пропонує вивести зі сфери дії закону «Про здійснення державних закупівель» операції із закупівлі та реалізації природного газу. У разі прийняття цього законопроекту Нафтогаз не буде більше зобов’язаний публікувати суми угод із закупівлі природного газу. Ми більше не дізнаємося, хто скільки платить і за що. Енергетична галузь ще більше покриється мороком.

У пояснювальній записці до вказано, що «Законопроект не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень, та не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи. Законопроект не потребує проведення консультацій з громадськістю».

У цій цитаті з пояснювальної записки відображена вся квінтесенція роботи теперішньої влади. Обговорювати немає чого – просто готуйтеся платити більше.

Парафування Угоди про асоціацію з Європейським Союзом повинно стати поштовхом до наполегливої роботи. Угода містить положення, які українські чиновники повинні розглядати як  «дорожню карту» на шляху до Європи. Водночас ризики відтермінування підписання угоди є дуже суттєвими.

30 березня 2012 року керівники делегацій на переговорах України і Європейського Союзу парафували текст Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Невід’ємною частиною цієї угоди є положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.  Однак переговори завершені стосовно лише політичної частини угоди, а положення про зону вільної торгівлі будуть ще доопрацьовувати.

Відтак 30 березня відбулася технічна процедура, яка засвідчує лише завершення переговорів в цілому.  Особливого значення парафування угоди зараз не має, оскільки у стосунках між Європою і Україною практично нічого не змінюється. Для того, щоб угода вступила в силу, її потрібно підписати, а потім український парламент та парламенти 28 країн-членів ЄС (включаючи Хорватію, яка стане членом ЄС 1 липня 2013 року), а також Європейський парламент повинні її ратифікувати.

Водночас сторони домовилися про продовження переговорів щодо положень про зону вільної торгівлі. 30 березня представники сторін скріпили підписами лише першу і останню сторінки, а остаточно всі питання будуть узгоджені приблизно до осені. Питання про утворення зони вільної торгівлі перебуває у компетенції ЄС і не вимагає ратифікації державами-членами ЄС. Відтак, після підписання Угоди про асоціацію її положення щодо утворення зони вільної торгівлі можуть набути чинності вже через півроку.

Можна припустити, що Європейський Союз вибрав таку лінію поведінки, щоб уникнути зайвої помпезності при парафуванні угоди. На XV Саміті Україна-ЄС 19 грудня 2011 року у Києві українську делегацію очолював Президент України Віктор Янукович, а Європейський Союз представляли Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей та Президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу. Українська сторона могла б використати парафування угоди для демонстрації відсутності проблем у взаємних відносинах, проте європейці намагалися цього уникнути. Парафування угоди відбулося у максимально робочому режиму, без журналістів. Сторони обмежилися лише протокольними фотографіями.

Очевидно, що до жовтневих парламентських виборів в Україні ця Угода не буде підписана і для цього є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. До об’єктивних належить, насамперед, необхідність завершення переговорів щодо зони вільної торгівлі, узгодження тексту угоди  та  її переклад всіма офіційними мовами Європейського Союзу. Як правило, з часу парафування угоди до її підписання всі процедури займають щонайменше півроку. Водночас для України суб’єктивні чинники є значно важливіші. Європейці не погодяться підписати угоду до парламентських виборів, які повинні стати тестом для України щодо дотримання демократичних процедур. Ці вибори стануть лакмусовим папірцем справжніх цінностей української влади. Тому можна сподіватися на підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом не швидше 2013 року.

Риторика українських високопосадовців, щоправда, змушує сумніватися у тому, що навіть через рік ця угода буде підписана. Коментарі міністра закордонних справ Костянтина Грищенка про те, що «українська влада не допустить, щоб їй вказували як треба поступати», свідчать про те, що вимоги європейців про дотримання європейських цінностей українська влада розглядає як втручання у внутрішні справи країни. Грищенко також дозволив собі доволі недипломатичне висловлювання про те, що «ми звикли працювати інколи по 16 годин за нашу зарплату, в ЄС звикли працювати не більше 8 годин за їхню зарплату». Виходить, що ліниві європейці не хочуть працювати так, як працелюбні українці, і тому угода буде підписана нескоро.

Більш того, українські урядовці продовжують вважати, що ця угода більше потрібна Європейському Союзу, ніж Україні. Костянтин Єлісєєв, заступник міністра закордонних справ і представник України при ЄС, заявив що, «ціна [угоди] є високою. Йдеться про напрям руху найбільшої європейської країни».

Таке шантажування Європейського Союзу не може не викликати зворотного опору. Радник високого представника ЄС із зовнішньої політики Піркка Тапіола, виступаючи у Вашингтоні, дав чітко зрозуміти, що ЄС не має «запасного плану». Якщо Україна не дотримуватиметься демократичних процедур та цінностей, то ЄС не буде підписувати угоду. Міністри закордонних справ країн-членів ЄС погодилися, що угоду не буде ратифіковано без зміни політичної ситуації в Україні.

Водночас є шанс, що зона вільної торгівлі може запрацювати і до ратифікації  Угоди про асоціацію парламентами країн-членів ЄС. Заступник міністра закордонних справ України Павло Клімкін, який парафував угоду з ЄС, заявив, що Україна розраховує на новий порядок набуття чинності угоди. Цей порядок передбачає лише ратифікацію Європейським парламентом і Верховною Радою України. Однак, якщо українська влада не продемонструє прогресу у царині верховенства права, демократії та прав людини, ЄС не підпише угоди.

Угода про Асоціацію з Європейським Союзом є надзвичайно важливою для України. Положення угоди повинні стати дороговказом для масштабних реформ і засвідчити належність України до європейської цивілізації. Інакше кажучи, Угода про асоціацію потрібна насамперед Україні.

Європейський Союз, парафуючи Угоду про асоціацію, посилає потужний сигнал саме до всього українського суспільства, а не лише до її керівництва. У великій шаховій грі «Схід-Захід» зараз хід за Україною.